Світлана рано вийшла заміж, тому мало що вміла робити по господарству, хоча дуже старалася. Восени вона заміж вийшла за Івана.
Світлана дуже старалася догодити свекрусі, все ходить за нею: то відро подасть, то подвір’я підмете, то на городі, то по господарству, то їсти готує. Не все правда гарно вдається, але з кожним разом все краще виходить.
Але догодити Валентині Сергіївні було дуже важко. Всі недоліки в молодій невістці шукає. Та хіба мало що молода не так зробить.
А свекруха викаже їй своє незадоволення і в сільський магазин біжить, там нині усі плітки можна почути, і давай там скаржитися на Світлану.
А якось поштарка сільська, тітка Ольга, не витримала і каже:
– Чого це ти, Сергіївно, таку славу про невістку свою розносиш? Я по всьому селу ходжу, у всіх все в будинку і на подвір’ї бачу, тільки мовчу, не люблю про таке говорити. Так ось, в твій двір, бувало, на велосипеді і не увійдеш. У тебе, що на подвір’ї, що в хаті постійно таке творилося, що й людям соромно сказати. Ти все по селу носишся, коли тобі що робити? А Світлана твоя такі порядки навела у тебе, що любо глянути зараз. Ти б краще похвалила свою молоду невістку, ніж таке про неї говорити.
Поштарка розвернулася і вийшла, видно було, що далі їй було не приємно розмовляти.
Люди мовчать, стоять, а Валентина Сергіївна:
– Чого це вона неправду говорить? Завжди у мене в будинку і у дворі чисто!
Не витримали люди – засміялися, в селі ж усі про всіх все знають, все на виду. Та як стали усі розповідати, хто знав, яка вона господиня насправді, що їй стало соромно.
Відтоді Валентина Сергіївна про свою невістку нічого нікому не говрить, бо боїться, що про неї люди багато чого недоброго згадають.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
