fbpx

Світлана пішла від Івана без слів, покинувши дім і все, що в ньому, поклавши в сумочку лише паспорт, диплом і трудову книжку. Додому, до батьків в іншу область, вона поверталася з однією валізкою. Так, життя з чоловіком було розкішним, але не таким простим, як це могло здаватися на перший погляд

Хата Івана Новицького була найкращою в селі. Чоловік був бізнесменом, все у нього було. І будинок, і машина, і красиве подвір’я. Усього цього чоловік добився сам, бо мав до роботи і грошей дуже завзятий характер. А потім і дружину в дім привів — красуню Світлану, привіз її десь аж з іншої області, куди їздив по роботі.

Багато жінок в селі відверто заздрили щастю Світлани, адже вона такого чоловіка відхопила — ні в чому потреби не має, катається, як сир в маслі. Та за високою огорожею ніхто до кінця і не міг збагнути, що коїлося в сім’ї сільських багачів. За ворота вони виїжджали на власному авто, з людьми з села до розмови не ставали. А красива картинка їхнього так званого «щастя», не одному заздріснику муляла очі.

То ж ця новина потрясла все село, витіснивши собою всі попередні події.

— Ви чули, від Івана Новицького пішла дружина?.. Покинула й подалась у невідомому напрямку… — гомоніло село, звинувачуючи в усьому її й виправдовуючи його.

— Це ж треба, таким щастям знехтувати! Іван — чоловік хоч куди: гарний собою, успішний підприємець, іншого такого пошукати… Чого їй тільки не вистачало? Путівки на курорти, дім, повний достатку, прикраси… А вона, бачте, покинула все, навіть не назвавши причини.

— Не обійшлося тут без іншого мужчини, точніше — кохання, — підозрювали досвідчені в амурних справах сільські пліткарки, на чім світ стоїть неславлячи її вроду та гордість.

І нікому навіть на думку не спало, що жінка пішла, втомившись бути однією з тих красивих і дорогих речей. Пішла без слів, покинувши дім і все, що в ньому, поклавши в сумочку лише паспорт, вузівський диплом і трудову книжку.

Світлана і справді пішла від Івана практично без нічого. Додому, до батьків в іншу область вона поверталася з однією валізкою. Так, життя з чоловіком було розкішним, але не таким простим, як це могло здаватися на перший погляд.

Мало того, що на жінку покладалися обов’язки берегині сімейного вогнища — зварити, випрати, помити, поскладати, так ще й при цьому Іван не забував дружині щодня нагадувати, що тут її нічого немає, все належить йому. З цим можна б було миритися, якби Іван не знахабнів до того, що відкрито почав говорити, що в нього є і будуть інші жінки.

Світлана була з небагатої родини, але почуття гордості батьки прищепили їй з дитинства. Можливо, саме тому вона і сподобалася Івану. Але коли стала його дружиною, Іван вирішив, що з інтересами Світлани можна тепер не рахуватися — бо ж куди вона дінеться. Та жінка вирішила втікати, поки не пізно. Адже щастя не купиш за ніякі гроші.

Фото ілюстративне – lun.ua.

You cannot copy content of this page