fbpx

Світлана була єдиною, хто привітав сестру з днем народження. Вона ніяк не могла збагнути, чому ж Оксанині хлопці виросли такими черствими. Невже не можна здогадатися купити мамі квіти, торт чи якийсь подаруночок в день її народження. Чому вони все, що вона для них робить, сприймають як належне. Вони вже давно виросли, а мама і досі вранці прокидається, щоб приготувати їм сніданок, і неабиякий, а смачний, корисний, щоразу інший

Квітень був улюбленим місяцем Оксани, адже саме в квітні цвітуть її улюблені квіти – тюльпани, а також, в квітні у неї день народження. Оксана завжди прагнула все встигнути, тому щодня прокидалася дуже рано. Вона встає о п’ятій ранку, щоб приготувати смачний сніданок для трьох своїх найдорожчих чоловіків – Івана, коханого чоловіка, та двох синочків – Вадима і Андрійка.

Так було завжди, відколи Оксана вийшла заміж. А одружилися вони з чоловіком дуже рано, Оксані щойно виповнилося вісімнадцять.

Коли пролетіли ті літа? Старшому, Вадиму, от скоро двадцять чотири роки виповниться. Це ж двадцять п’ять літ уже минуло. Справді кажуть, що життя минає, наче одна мить… І все наче чудово, але якийсь невимовний сум поселився в очах жінки, ні з ким навіть ним поділитися.

Про Оксанин день народження знову ніхто не згадав – ні чоловік, ні діти. Щороку, максимум, що вона від них отримувала в цей день, це «Вітаю», кинуте десь під вечір, так, між іншим.

Про свято жінці не дає забувати її двоюрідна сестра Світлана. Вони все життя дружили, в школі за одною партою сиділи. От лише потім дороги дівчат трохи розійшлися: Оксана вийшла заміж і була поглинута материнством і сімейним життям, а Світлана «вдарилася  в науку», а потім в кар’єру, та й так, що в свої сорок два заміж так і не вийшла. В результаті – ні сім’ї, ні дітей, самотність і теж свій особливий сум в очах.

Та, не зважаючи на різні долі, вони завжди трималися разом, підтримували одна одну, розповідали про свої мрії і свій біль. Світлана щороку приносила в день народження Оксані букет її улюблених тюльпанів, і обов’язково, ще якийсь подаруночок для душі. Бо ж добре знала, що Оксана для своїх дітей нічого не шкодує, а собі зайвий раз навіть футболку не купить, не те, що розкішну сукню. На це Оксані завжди було шкода грошей, а на найновіший телефон для сина – не шкода.

А ще, Оксана володіла надзвичайним кулінарним талантом. Її страви виходили настільки смачними і різноманітними, що Світлана лише дивувалася, як у неї на це вистачає часу і сил – готувати тричі на день різну, смачну їжу, так, щоб страви не повторювалися: на обід відбивні, на підвечірок котлетки, а на вечір – запечена рибка. Поїсти її хлопці дуже любили, то ж Оксана старалася з усіх сил, щоб ні чоловік, ні діти не були голодними.

– А чому, сестричко, ти сумуєш? Що, знову забули твої хлопці тебе привітати? – запитала Світлана.

Оксана лише відвела погляд, а потім, прагнучи змінити тему розмови, запросила гостю до столу. Світлана швиденько пригостилася, ще раз обійняла іменинницю, і побігла у своїх справах. Чого, чого, а справ у неї завжди було вдосталь. Часто вона сама їх знаходила, щоб заглушити свій біль від самотності. Щастя знаходила в тому, щоб бути потрібною людям.

Було прикро їй за себе, але і за сестру теж боліла її душа. Ніяк не могла збагнути Світлана, чому ж Оксанині хлопці виросли такими черствими. Невже не можна здогадатися купити мамі квіти, торт чи якийсь подаруночок в день її народження. Чому вони все, що вона для них робить, сприймають як належне. Вони вже давно виросли, а мама і досі вранці прокидається, щоб приготувати їм сніданок, і неабиякий, а смачний, корисний, щоразу інший.

Ввечері Світлана повернулася додому і побачила, що їй прийшло повідомлення від Оксани. «Дякую тобі, сестричко. Ти показала моїм хлопцям гарний приклад. Я сьогодні вперше отримала від них подарунок. Це так приємно». А потім Оксана прислала і фото – букет її улюблених тюльпанів.

Світлана щиро тішилася за свою сестру. Адже Оксана, як ніхто, заслуговує на увагу і теплоту своїх рідних.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page