fbpx
Життєві історії
Свій ювілей я вирішила святкувати у батьків в їхньому заміському будинку. Посиділи ми за столом, мама мені подарувала золотий ланцюжок, але сказала, що буде зберігати його в себе. І тут випадково виявилося, що ті коштовності, які я шукаю вже кілька тижнів – теж у моєї мами

– Прийшла я додому і раптом виявила, що ні каблучки, ні сережок, які подарувала свекруха, на місці немає! – розповідає 25-річна Анастасія. – Я перетрусила весь комод, проповзла по підлозі, ліжко відсунула, за батареєю ліхтариком світила, на шафі, під шафою всюди подивилася – немає! Ну, що робити… Увечері сказала чоловікові. Уявляєш, кажу, цей золотий комплект з коштовним камінням, які твоя мама подарувала на народження Оленки, пропав…

– Чоловік засмутився напевно теж?

– Спочатку не повірив – каже, та вдома він десь, куди йому подітися? До ночі шукали вже вдвох, безрезультатно… Я його і не одягала жодного разу, куди мені зараз з маленькою дитиною такі речі носити? Поклала в шкатулку на комоді. Там, в скриньці, інше золото було – кілька каблучок і ланцюжок, але вони не дуже дорогі, і вони на місці. На місці і біжутерія. А рубінів немає…

Комплект з сережок і каблучки з рубіном в день виписки три місяці тому подарувала Насті свекруха. Видно було, що речі це дуже дорогі, справжні фамільні коштовності. І дійсно, за словами свекрухи, ці прикраси в їхній родині вже кілька разів передавалися з покоління в покоління приблизно в такій же ситуації – їх дарували на народження першого онука чи онуки.

І ось вони на рівному місці вони пропали, як не було…

В той же день, коли отримала подарунок, Настя поклала коштовності в шкатулку з прикрасами, шкатулку поставила на комод – і весь цей час туди не заглядала. Турботи про дитину захопили її цілком, і було не до каблучок і сережок, тим більше, що шкатулка на місці, стоїть і стоїть. Час від часу Настя натикалася на неї поглядом. А тут полізла – і виявила пропажу.

– Почали згадувати, хто у нас був в квартирі за цей час – та хто тільки не був, якщо чесно! Педіатр, медсестра дільнична, контролер по лічильниках. Але ці люди навряд чи, вони ж постійно були в полі зору. Подруги мої приходили, колеги з роботи подарунок принесли, пили чай.

Батьки, звісно ж, були кілька разів, зовиця… Та й взагалі, квартира у нас знімна, ключі є у господарів, а може, і у когось ще, ми не знаємо. Квартиру знімаємо вже рік, господарі нас не турбували, оплату ми перераховуємо їм на картку. Але теоретично могли і вони зайти. Або, наприклад, колишні мешканці… Але саме, звичайно, неприємне було думати на своїх близьких.

– Я чоловікові кажу, може, сестра твоя взяла? Воназнала про комплект, може, образилася, що не їй дістався? Він каже – ні, вона не могла! Це скоріше вже твої подруги взяли тоді. Або колеги.

– А поліцію викликати не стали?

– Я пропонувала. Чоловік сказав, тоді мати дізнається, вона просто цього не переживе, для неї цей комплект більше, ніж просто золото з камінням. Це – історія родини і роду, предки зберегли, а ми, виходить, втратили…

В принципі, про наявність комплекту знали свекруха, зовиця і теща з тестем.

Батьків зі списку підозрюваних подружжя викреслили відразу. Ну, свекруха – зі зрозумілих причин, навіщо їй красти своє? Могла б просто не дарувати. Та й батьки Насті теж не могли взяти речі. Люди вони забезпечені, батько займається бізнесом. Мама любить, як вона виражається, золоті брязкальця, але тато має можливість робити їй подарунки – і часто робить. Мамині коштовності лежать вдома у батьків в сейфі, який, в свій час і був встановлений в квартирі заради них.

На підозрі залишалася зовиця. Спілкування з нею якось не склалося із самого початку, зовиця завжди ходила з задертим носом. Але чоловік твердив одне – вона не могла взяти, і крапка.

– Хоча я вже думала, що чоловік і поліцію не хотів викликати, що в глибині душі допускав, що прикраси могла взяти і сестричка його, – ділиться Анастасія.

А недавно Анастасія з чоловіком і дитиною поїхала в гості до батьків у їх заміський будинок. У Насті був дні день народження, а в цьому році ще й ювілей – двадцять п’ять.

– Загалом, мама подарувала мені золотий хрестик з ланцюжком, – розповідає Анастасія. – Посиділи за столом, поспілкувалися, час провели. А потім мама до мене підійшла і так тихенько каже – а подарунок, мовляв, залиш поки у нас, я її в сейф покладу.

Подивилася я, як у вас коштовності зберігаються – і зрозуміла, що місце дуже ненадійне. Квартира наймана, в будинку прохідний двір… До речі, каже, ти бачила, що я твої коштовності забрала в свій сейф? Ціліші будуть!

Анастасія навіть не знає, що й сказати – виходить, мама просто прийшла, взяла її речі, не сказавши ні слова, і забрала до себе додому! Типу, з найкращих міркувань, щоб не вкрав ніхто. Виходить, сама ж і вкрала, доставивши дочці і її чоловікові купу негативних емоцій.

– Найголовніше, і повертати не хоче! – ледь не плаче Анастасія. – Ти, каже, просто ще не доросла до таких речей, не розумієш, як з ними поводитися. Таке на тумбочці в орендованій квартирі не зберігають, і крапка. Спасибі, мовляв, скажи, що я тобі допомагаю…

– А чоловік твій що говорить?

– Та у нього слів нема! Не знаю що робити…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page