fbpx
Життєві історії
Свій добротно облаштований будинок і доволі велику ділянку біля нього батьки заповідали так, як вважали справедливим – все розділили навпіл. І моя сім’я, і братова, житлом забезпечена, тому цього будинку ми особливо не потребуємо. Він для нас дорогий як пам’ять, а брат хоче його продати і я не знаю, що робити

Ми з братом росли в селі в заміському будинку, який збудували наші батьки. Дім великий, добротний. Наші батьки дуже любили цей будинок, гарно його облаштували і облагородили ділянку. На дворі у нас і розкішний квітник, і город, і плодові дерева, і зона відпочинку. Ми з братом створили свої сім’ї і поїхали з батьківського дому, але були в ньому частими гостями.

До недавнього часу ми дружно жили всією компанією. Щоліта до батьків приїжджав брат з сім’єю і ми з чоловіком і сином. Будинок став улюбленою дачею, де завжди було весело і багатолюдно. Восени ходили за грибами та робили домашні заготовки, взимку каталися на лижах, влітку купалися і влаштовували пікніки. Але, на жаль, батьки були вже старенькі, тому протягом одного року вони нас покинули.

Свій добротно облаштований будинок і доволі велику ділянку вони заповідали так, як вважали справедливим – все розділили навпіл.

Здавалося б, це найбільш справедливе рішення. В крайньому випадку, будинок і ділянку можна парканом і перегородкою розділити навпіл і ніхто не буде заважати. Скільки в селах таких будинків: на одній половині одні господарі, а на іншій – інші. Але брат, найнявши хорошого адвоката, вирішив розділити спадок по-іншому. У мене один син, а у нього троє дітей, і він вважає, що йому мало дістатися дві третини будинку і ділянки. Тому що онуків більше.

Я намагалася пояснити йому, що це – рішення батьків, і ми не маємо права обговорювати чи змінювати їхню волю. Але брат уперся, образився, перестав спілкуватися. Спочатку зовсім не їздив на дачу. Нам з чоловіком одним важко утримувати і будинок, і ділянка в порядку. А тепер брат і взагалі заявив, що вступить у спадок, оформить документи і продасть свою половину першому зустрічному, тому що йому потрібні гроші. На мій погляд, це – зрада по відношенню до батьків. Вони так любили цей будинок!

І моя сім’я, і братова, житлом забезпечена, тому цього будинку ми особливо не потребуємо. Він для нас дорогий як пам’ять.

Я запропонувала, в крайньому випадку, продати дачу нам. Візьмемо ми з чоловіком кредит і по частинах виплатимо вартість. Але ж ні, він, бачте, ображений, тому мені продавати нічого не хоче. А я як уявлю, що на улюблених маминих грядках будуть копатися зовсім чужі люди, мені так сумно стає…

Не знаю, як брата умовити не продавати свою частину батьківського спадку. І родинні зв’язки руйнуються, і рідна домівка в чужих руках в занепад прийде. Які знайти слова, щоб не втратити і брата, зберегти добрі стосунки? Може, подарувати йому частину від нашої половини? А якщо він потім все разом продасть?

Фото ілюстративне – agent.

You cannot copy content of this page