fbpx
Життєві історії
Свій чужий наречений: “Як одружився? А я? Я його чекаю!”

– Ну що, Василь, весілля то коли? – запитав батько поплескуючи майбутнього зятя по плечу.

– Скоро Іван Петрович, ось тільки з’їжджу в місто грошей підзаробити і розпишемось.

Тетяна і Василь жили по сусідству, разом росли, сиділи за однією партою. А потім хлопець по іншому глянув на свою подругу, Таня розквітла наче квітка навесні. Почали зустрічатися. Після школи дівчина поїхала в райцентр, закінчила медичне училище, Вася ж відучився на механіка і працював в ремонтної майстерні у приятеля.

– Танюш, от би в місто виїхати, – все мріяв хлопець.

– Та що там в твоєму місті то? Тут батьки, рідний дім, робота.

– А там перспектив більше, і життя цікавіше, – заперечив Василь.

– Ось і їдь в своє місто, хто тебе тримає то, – ображалася дівчина і тікала.

– Тань, ну куди ти? Дyрепа ти моя. Ти мене тримаєш, куди ж я без тебе.

Читайте також: ВОНА ВИЙШЛА ЗАМІЖ В 47 РОКІВ, МАЮЧИ НА РУКАХ ЧОТИРЬОХ ДІТЕЙ: “ЧОЛOВIЧЕ, ЩО ВАМ ПОТРІБНО?”

Незабаром Василь почав збиратися зі своїм приятелем в столицю.

– Всього два місяці, – заспокоював він Тетяну, – пролетять, озирнутися не встигнеш.

– Ти хоч дзвони частіше, я буду чекати.

Потекли дні, тижні, під кінець був другий місяць, коли Таня помітила якісь дивні погляди сусідок, то подружки стояли перешіптувалися, дивлячись на неї, Вася, перший час дзвонив справно практично кожен день, раптом зник. Запідозривши недобре кинулася дівчина до матері Василя. Та, побачивши дівчину, розплакалася.

– Так що трапилося то? Що з Васею? – закричала дівчина.

– Одружився він, ось додому їде знайомити.

– Як одружився? А я? Я його чекаю!

– Доню, бачить Бог ти мені рідніше, але що я можу вдіяти.

– Коли він приїде?

– Сьогодні ввечері, – опустила очі жінка.

Прибігши додому Тетяна покидала речі в сумку і потихеньку вийшла з дому в сутінках.

Місто зустріло її яскравими вогнями і суєтою незважаючи на пізній час доби. В руках дівчини був листок з тіткиною адресою.

Юлія Степанівна нікого не чекала, коли в двері тихо постукали, лише на третій раз вирішила перевірити, потихеньку підкравшись до вхідних дверей.

– Таня! Уф, ночами ходиш, лякаєш, що сталося? Без дзвінка і попередження.

– Тьоть Юль, пустіть на кілька ночей, зніму житло, заважати не буду, – благала дівчина.

А потім за чаєм вона все тітці розповіла, та поохала, повздихала, та залишила у себе дівчину, пообіцявши допомогти з місцем в місцевій лікарні.

Незабаром Таню взяли на роботу медсестрою, схоплювала вона все на льоту, рука у дівчини була легка. Полюбили її всі починаючи від пацієнтів закінчуючи головним лікарем.

Одного разу в лікарню прийшов молодий терапевт Ігор Олексійович, недовго думаючи почав припадати за Тетяною, робив це красиво, до того ж був вихований і освічений, дівчина і здалася. Незабаром молоді люди розписалися, Ігор теж був приїжджий, тому перший час вирішили жити в гуртожитку, відкладаючи гроші на квартиру.

– Тетяна, теpміново в опepаційну, там пацієнт складний! – закричала старша медсестра.

Того ранку привезли сімейну пару, жінку врятувати не вдалося, а за життя чоловіка боролися ще довгих шість годин. Після опeрації бліда Тетяна вийшла на негнучких ногах в коридор, градом котилися сльози.

– Ну що ти за лікар, якщо після кожного пацієнта так засмучуватися будемо, що з нами буде? – кинув їй хipург Юрій Вікторович.

Того вечора Таня побігла до тітки, кинyлася їй на шию і проридала кілька годин поспіль.

– Дівчинка моя, любиш ти його ще, не забула.

– Я боюся, що Васі не стане.

– Ну не наврочити, лікарі у вас чудові, швидко на ноги поставлять.

Через кілька днів після опepації Василь прийшов до тями. Першою він побачив Тетяну, дізнавшись, що дружини не стало, довго дивився у вікно і мовчав.

– Танюш, – якось після чергової процедури сказав чоловік, – я не хотів заподіювати тобі біль, сам не знаю, як це сталося. Аня завaгiтніла, вона була сиротою, плакала, просила залишитися, я пошкодував її, але мабуть долею мені дарована ти, раз наші дороги знову перетнулися.

Василь промовчав і додав.

– Артем – хороший хлопчик, тямущий, добрий, лагідний. Ви подружитеся, я впевнений.

Від Ігоря не можна сховалися зміни в поведінці дружини, він знав, що до нього Таня любила іншого хлопця, здогадувався, що не пройшла ця любов безслідно. Але сподівався на краще.

– Танюш, скажи, це він? Той пацієнт, у якого ти просиджуєш весь вільний час? – Ігор пильно подивився на дружину.

– Так, не буду від тебе приховувати. Дай мені розлучення, я вже все вирішила, – сказала жінка і заплакала.

Через два місяці Тетяна і Василь повернулися додому, в рідне село з Артемком. Ольга Сергіївна, побачивши ще здалеку сина кuнулася у двір зустрічати дорогих гостей.

– Знала я, що ви ще зустрінетеся дітки мої, як я рада синочок, – сказала жінка обіймаючи онука, – ну проходите, не стійте на порозі.

Минуло кілька років, Тетяна та Василь розписалися і у них народилася чудова дівчинка Дарина. За ці роки чоловік відбудував міцний двоповерховий будинок. Все життя він мріяв про велику, люблячу, дружню родину. І ось ця мрія потихеньку почала втілюватися в реальність.

Джерело.

Related Post

facebook