Все життя Ярослава прожила заради когось –  початку це була мама, а потім діти, яких у неї аж троє. Нелегка доля спіткала жінку, її мама довго хворіла і дівчина доглядала неньку, тому і заміж пізно вийшла.

Стала на рушничок щастя лише в тридцять років, вийшла заміж за сироту, хлопця, який приїхав до своєї тітки, бо більше не мав куди податися. Отак доля їх і звела, і хоч Іван був молодший за Ярославу на 10 років, це не завадило їм стати щасливими, бо обоє вже у своєму житті надивилися на бiду.

Почали хазяйнувати у хаті Ярослави, Іван мав золоті руки, все вмів зробити, на заробітки став їздити, будуватися почав. У пари трійко діток народилося – старший син і дві донечки. Батьки намагалися дати дітям все необхідне, особливо переймалася Ярослава, аби діти освіту отримали, тому всіх трьох вивчила в інституті.

Діти тішили батьків своїми успіхами, першим одружився старший син, пішов жити в сусіднє село, почав хату будувати, Іван у всьому синові допомагав. Далі і середня дочка заміж вийшла, захотіла купувати квартиру, так Ярослава тоді всі заощадження, які мала, доньці віддала. І свати допомогли, то ж почала молода сім’я в своїй квартирі господарювати.

Молодшій доньці, Мартусі, чомусь не щастило з особистим щастям, вона закінчила інститут, влаштувалась на добру роботу, і почала будувати кар’єру. В село приїжджала рідко, бо постійно була зайнята на роботі, мала мрію – купити собі квартиру.

Допомогти молодшій доньці Ярослава не могла, чоловіка раптово не стало, а вона відтоді нездужає, а нещодавно і зовсім злягла. Першому вона зателефонувала синові, той відразу примчався, привіз мамі лiки і їжу, але сказав, що забрати її до себе не може, бо знав, що дружина нізащо не погодиться.

Приїхала і середня дочка, сказала, що буде приходити щодня, і навіть інколи на ніч залишатиметься біля мами, але до себе теж взяти її не може.

Мартуся теж примчала, коли почула, що з мамою не все гаразд, місцева фельдшерка їй пояснила, що залишати маму одну не можна, треба, щоб постійно хтось був біля неї.

Перед дівчиною став нелегкий вибір, адже їй якраз запропонували підвищення, посаду, про яку вона мріяла багато років. Якщо вона відмовиться, то такого шансу у неї просто може більше не бути.

Але коли вона глянула на матір, то про роботу просто забула. В місто Марта повернулася, але для того, щоб подати заяву на розрахунок. Відтоді молодша донька стала жити в селі і глядіти матір.

Марта повністю повторила долю Ярослави – спочатку доглядала маму, а потім вийшла заміж за місцевого хлопця-сироту. А Ярослава свій будинок їм відписала, в знак вдячності.

Коли про це дізналися старший син і середня дочка, вони були дуже незадоволені рішенням мами віддати все Марті, адже вони щиро вважали, що зробили для матері все, що могли.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.