Ольга мала переконання, що так, як вона любить свого Михайла, вона нікого і ніколи більше з такою силою не полюбить. Він був її сусідом, на 3 роки старшим за неї.
Здається, вона була закохана в нього ще з дитинства, коли вони разом крадькома обривали сусідську грушу. Я же солодко тоді було, та цей серпневий запах груш і досі стоїть у неї перед очима, хоча жінці вже 50 років.
Саме свій ювілей вона вирішила відсвяткувати в Україні, тому і повернулася додому по скількох роках.
В Італії вона вже 23 роки, подумати лише, та вона вже пів життя там прожила! І хоч почувається вже в Римі, як вдома, все ж, Ольгу завжди тягнуло в рідні краї, де вона залишила себе стару, а на чужині почала все з нуля.
Ольга свідомо вирішила святкувати ювілей в селі, в місцевій колибі, бо сестра їй повідомила, що власником цього закладу є їхній сусід Михайло.
На що жінка чекала від цієї зустрічі, вона і сама не знала, але їй просто дуже хотілося побачити його, свого коханого, якого так і не змогла забути за 30 років.
Ольга йшла по вулиці, яку вона майже не впізнавала, бо все дуже змінилося за той час, поки її не було, але їй важливо було, щоб груша стояла на місці.
Поки йшла, спогади нахлинули на неї сніговою лавиною. Ось вона, 20-річна, – почувається найщасливішою в світі, бо Михайло зробив їй пропозицію.
Все йшло до весілля, і сукня вже була придбана, і гості запрошені, але Михайло передумав одружуватися з Ольгою. Він, виявляється, нишком і до іншої дівчини ходив, а коли та почула, що Михайло одружуватися надумав, то поспішила швиденько повідомити, що вона дитину чекає.
– Я люблю тебе, а від дитини відмовитися не можу, тому я з нею одружуся, а ти прости, якщо зможеш, – це все, що сказав Михайло в своє оправдання.
Ольга тоді стільки сліз виплакала, що на все життя вистачило. Їй було важко жити в селі, де все нагадувало про Михайло. У них з дружиною дитина народилася, вони тішилися, а дівчина не переставала плакати, все думала, за що ж він з нею так.
В 27 років Ольга вирішила, що поїде на заробітки в Італію. Мамі її тоді було 50, і вона з подругами поїхала, а Ольгу відмовляла, казала, що не хоче, щоб донька свої молоді роки загубила, і що вона сама стільки треба, стільки і заробить. Та Ольга не через гроші їхала, їй потрібно було забутися.
За ті 23 роки, що вона провела в Італії, вони з мамою і свій будинок в селі відбудували, і в Італії житло придбали. Мама Ольги давно додому повернулася, а вона сама в Римі залишилася.
З Патриціо Ольга не розписана офіційно, але зустрічалася вже більше 10 років. Він не раз робив їй пропозицію, а вона все ніяк не могла сказати йому заповітне “так”.
Домовитися про забаву в колибі Ользі не вдалося, тому що їй там повідомили, що саме на цю дату у них зал зайнятий, бо власник свою єдину доньку заміж видає.
Ольга хотіла було вже йти, але тут її зупинив до болі знайомий голос:
– Я не вірю своїм очам! Ольго, невже це ти?
Михайло не йшов, він біг до Ольги, настільки був радий її бачити. Відразу ж пригостив кавою, і запитав, чого вона прийшла.
У Ольги настільки серце вистрибувало з грудей, що вона ледве пояснила, що у неї ювілей, і вона хотіла б відсвяткувати його тут, але їй вже повідомили, що на цей день вже все зайнято.
– Навіть не думай шукати інше місце, ми обов’язково щось для тебе придумаємо, – Михайло так ніжно дивився на Ольгу, що в неї в душі все просто переверталося.
В той день вони просиділи в колибі аж до вечора. Михайло зізнався Ользі, що не залагодилося у них з дружиною сімейне життя з самого початку, живуть наче чужі люди, і все заради дитини.
Але зараз донька заміж виходить, і Михайло твердо вирішив, що відразу після весілля він розлучиться.
– Ольго, а може то доля тебе до мене привела? – запитав Михайло, пильно глянувши їй у очі.
А потім відразу і додав:
– Знаєш що, не відпущу я більше тебе в Італію, хочу жити з тобою, дружиною мені хоч тепер станеш. Ти не думай, я не бідний, у мене і будинок є, і машина, і колиба, справи йдуть вгору, так що бідувати ми з тобою точно не будемо.
Ольга сказала, що їй подумати треба, хоча вона не знала, що їй тепер робити. Михайла вона любить понад життя, цю любов роками не стерти. Але в Італії у неї є дім і Патриціо.
Кого вибрати? Як правильно вчинити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
