Свій 40-річний ювілей Оксана відмічала в Польщі. Від самотнього життя вона дуже втомилася, та й робота перестала тішити, тому весною цього року жінка звільнилася з роботи і поїхала в Польщу до родички. Вона рятувалася від війни, і хто б міг подумати, що ця поїздка так круто змінить її життя.
До своїх 40 Оксана заміж так і не вийшла, хоча була і вродлива, і розумна. У 20 років вона почала зустрічатися з своїм сусідом Михайлом. Хлопець був старшим за неї на 6 років, і в селі мав не найкращу славу, навіть встиг побувати в місцях позбавлення волі. А Оксана на той час на відмінно закінчувала третій курс університету.
Михайла вона полюбила першою чистою любов’ю, і не хотіла бачити, що він їй не пара. Проте, як не дивно, це помітила тітка Анна, мати Михайла. Щоправда, вона вважала, що це Оксана не пара її синові, бо мала якісь старі рахунки з родичами дівчини. Саме Анна зробила все можливе і неможливе для того, щоб її син покинув Оксану, бо не хотіла родичатися з її батьками. Анна навіть до бабки, що на краю села жила, ходила, аби та зробила так, щоб молодята разом не були.
Оксана гірко плакала, коли вигравали весільні музики на подвір’ї у Михайла, її коханий повів під вінець дочку найбільшого багатія в селі, Анна таки свого домоглася. З розпачу Оксана поїхала з села і вдарилась в роботу, зробила кар’єру, купила сама квартиру, стала успішною і незалежною, от тільки була дуже нещасною від того, що ніяк не могла знайти того, з ким би хотілося прожити залишок життя.
Дівчина була впевнена, що у всіх її нещастях винна Анна, тому нeнавиділа її з усіх сил. Не розуміла тоді Оксана, що це не привороти Анни, а її власна нeнависть не дає їй бути щасливою.
Якось Оксана їхала в село і побачила при дорозі бабусю, яка йшла з паличкою, але чомусь присіла на обочині. Оксана призупинилася і впізнала в старенькій Анну, тому вже хотіла натиснути на газ, але не змогла. Вона підійшла до Анни, але та її не впізнала, бо майже зовсім нічого не бачила.
Виявляється, життя покарало Анну, вона втратила зір, а потім частково і пам’ять, жила сама, син зрідка приїжджав до неї, тому вона часто брала палицю і ходила по селі.
В той день Оксана відвезла Анну додому, а сама пішла до церкви. Вона плакала і молилася, щоб Бог забрав від неї те почуття ненависті, яке вона відчувала до цієї жінки.
Після цього Оксана і справді відчула полегшення, вона нарешті по-справжньому відпустила ситуацію, вона більше не ненавиділа, навпаки, їй було шкода цю жінку, яка в свій час зіпсувала їй життя.
А потім був переїзд в Польщу, Оксану прихистила у себе на певний час родичка, яка вже давно жила там, бо вийшла заміж за поляка. Одного разу до чоловіка подруги прийшов його товариш. Анджей відразу собі сподобав русяву Оксану, тому став приходити до них майже щовечора.
Оксані теж припав до душі цей чоловік, він був її ровесником, як і вона, ще жодного разу не був одружений і шукав своє щастя.
Подруга Оксани раділа, бо була впевнена, що ця зустріч точно не випадкова. Тепер і Оксана, яка нарешті відпустила минуле, зможе стати щасливою нареченою.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.