Відколи ми одружилися, чоловік просить мене не висловлювати свою думку і постійно мовчати. Йому не подобається абсолютно все, що я говорю. Дійшло до того, що він не бере мене з собою в компанії, і навіть до своєї рідні намагається поїхати без мене. А я не розумію, що я роблю не так.
Перша неприємна ситуація трапилася відразу після весілля. Ми вирішили піти в театр – я, чоловік і його друг зі своєю новою дівчиною. Після вистави поїхали додому до цього товариша – випити кави, поділитися враженнями. Там, посеред вечора ця дівчина сказала, що їй було нудно, що актори грати не вміють, і що ця постановка ніяка. Я почала з нею сперечатися, а потім порадила їй розвиватися. Мій чоловік при всіх різко сказав мені замовкнути. Загалом, вона образилася, ми пішли додому. Після цього чоловік почав вимагати від мене тримати язик за зубами.
Ситуація друга. Ми зняли квартиру і запросили гостей, хотіли відсвяткувати щось типу новосілля. Було багато народу – і рідня, і друзі, і колеги чоловіка. Справа дійшла до того, що всі почали розповідати анекдоти. Ось і я згадала кілька смішних анекдотів з інтернету і теж розповіла. Всі сміялися, а чоловік спохмурнів. Потім мене відкликає в сторону і починає лаяти: «Та помовч ти! Анекдоти плоскі, не культурні, старі і дурні, і розповідати ти їх не вмієш!». Я кажу: «Так всі ж сміються!». Але він сказав, що всі сміються або для пристойності, або наді мною – як це у мене безглуздо виходить. Я образилася, і тоді вийшов маленький скандал при гостях. Після цього жартувати я перестала.
Потім була ще одна ситуація. Свекри зробили ремонт в кімнаті, запросили нас все це оцінити. Чесно кажучи – мені відразу не сподобалося, як я тільки ввійшла! Дешеві матеріали, невдала гама кольорів, старі меблі. Чоловік сказав, що все супер, а я сказала те, що думала. Свекри засмутилися, чоловік в сказі мене повів додому. Я обурилася – ну ми всі рідні люди, що тут такого? У мене здорова критика, невже я не можу висловити свою думку? Чоловік сказав, що це нетактовно і неделікатно. А я сказала, що я нікого не ображала, просто висловила свою думку.
І ось недавня ситуація з його двоюрідною сестрою. Вона приїхала в наше місто з селища і поділилася тим, що у них немає дітей. Збираються взяти кредит і звернутися до досягнень сучасної медицини. Я сестрі сказала, що даремно вони так – що може не вийти, і що це протиприродний процес. І те, що виховувати таку дитину в селищі – не найкращий варіант. Може ще щось сказала, але не образливе, а розумне! Але сестра, все таки, образилася і пожалілася свекрам. Знову чоловік кричить, що моїх порад ніхто не питав, у всіх своє життя.
І так у всьому – то вщипне, щоб я мовчала, то гаркне. Каже: «Вдома, при мені ляпай що завгодно, я вже звик, але при інших тримай язик за зубами!». Але ж навіть є таке прислів’я: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня».
Просто я не люблю лицемірити! Я і сама можу вислухати критику з боку і зробити висновки! Загалом, відчуваю, що наші відносини вже зовсім розладналися, а прожили ми всього трохи більше року. Ми виявилися зовсім різними, і що тепер з цим робити, я не знаю. Мовчати завжди я не зможу, але і слухати постійні докори чоловіка – теж не вихід.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
