Молодша сестра чоловіка, два роки тому вирішила займатися бізнесом. Їй 30 років, вона ніде не працювала, шукала себе. Батьки це все заохочували – Лариса у них улюблена дочка, тому коли вона заявила, що хоче стати бізнес-леді, теж підтримали її у цьому.
За десять років шлюбу дружніх стосунків із сестрою чоловіка збудувати так і не вийшло. Ми з нею майже не спілкуємося, всі новини про неї я дізнаюся від чоловіка.
Коли він мені повідомив, що у планах сестри є бажання відкрити власний бізнес, я відразу сказала, що нічого з цього не вийде. Вона життя не знає, елементарно в цінах не орієнтується, живе на всьому готовому у батьків, вони і годують її і за квартиру платять. Але чоловік сказав, хай, мовляв, що хочуть, те й роблять! Не буду їм нічого казати. Все одно не послухають, та ще й винним зроблять.
Як легко було здогадатися, «своя справа» у зовиці не пішла: покрутившись у бізнесі кілька місяців, вона все покинула і повернулася на звичне місце – до літніх батьків.
А влітку з’ясувалося, що в неї ще й купа боргів, загалом близько сто тисяч гривень. Для батьків-пенсіонерів сума просто захмарна! Найголовніше, Лариса – нікому ні слова про борги не сказала, сидить спокійно, ні про що не переживає взагалі, начебто не її стосується.
Батькам же новини про борги були як грім серед ясного неба. Вони люди старого гарту, звикли кожну копійку рахувати, а тут таке! Ні спати, ні їсти не могли, дуже переживали, прибігли до нас, до Дмитра – треба щось робити, допомогти сестрі! Дайте, кажуть, грошей, терміново, потім порахуємось.
Треба сказати, що гроші у нас були, бо ми накопичували на автомобіль. Але взяти й просто так віддати ці гроші не батькам навіть, а зовиці, яка й привітатися нормально не хоче… Ну вже ні!
Я чоловікові так і сказала – я проти! Це як у безодню. Грошей нам потім ніхто не поверне. Лариса про це турбуватися не буде, а у батьків також зайвих коштів немає. А подарувати гроші просто так я не готова.
Батьки засмутилися і пішли, а ввечері Дмитрові зателефонував батько, і попросив купити у них машину. За сто тисяч гривень. Машина у батька хороша, не стара, і коштує набагато дорожче за цю суму.
Ще до того, як Лариса зайнялася своїм бізнесом, батько вийшов на пенсію, отримав на підприємстві гарну суму за колективним договором. Вони з дружиною порадилися та вирішили поміняти автомобіль. Продали свою стару іномарку, поскребли по засіках, вклали свіжоотримані пенсійні гроші та ще деякі заощадження – і купили недешевий позашляховик.
Слід сказати, батько ставився до машини, як до улюбленої дитини, нікого до керма не підпускав. А тепер готовий продати, тільки терміново. І документи всі оформити.
Загалом, наступного ж дня зранку поїхали, переоформили машину, віддали батькам гроші. І все було б добре, тільки батьки ображаються тепер на нас. Батько взагалі не хоче розмовляти.
Напевно, очікувалося, що Дмитро просто так гроші віддасть мамі з татом та сестрою. Але не вийшло. А з приводу машини вони самі запропонували цю угоду, ми тут ні до чого.
Свекру нема на що ображатися, він запропонував, чоловік погодився. Прикро, що через сестру у мого чоловіка зіпсувалися стосунки з батьками. Я бачу, що його навіть не тішить машина, про яку він так довго мріяв.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
