З Дмитром ми разом живемо у шлюбі вже майже 4 роки.
Стосунки у нас склалися в сім’ї досить таки непогані за весь час, а це не завжди так складається між чоловіком та дружиною.
Та ми розуміли одне одного з пів слова, і всі фінансові питання, які у нас в сім’ї виникають, ми звикли вирішувати спільно з чоловіком.
Я, щиро кажучи, ніколи не витрачала на себе багато грошей, і жити за рахунок чоловіка – це не про мене, я завжди намагалася заробити якусь копійку сама.
Іноді навіть, коли у Дмитра були тимчасові фінансові труднощі і нам не вистачало грошей на життя і на елементарні речі, я часто брала додаткові зміни, хотіла допомогти йому, щоб заробити якусь копійку, і працювала без вихідних, щоб в нашій родині було все добре.
Нас обох з Дмитром дуже засмучує той факт, що у нас з ним немає свого власного житла.
І поки воно у нас не з’явиться, ми навіть батьками не плануємо ставати, адже для сім’ї важливо, щоб було своє власне житло.
На орендованій квартирі ми не можемо відчути себе «як вдома» – немає впевненості в завтрашньому дні, немає стабільності, ще й в такі важкі часи в нашій країні.
Що все буде стабільно, і відсутнє будь-яке бажання покращувати чужі квадратні метри, ми не можемо зробити навіть невеличкий ремонт у ній і це зрозуміло.
Адже з неї нас можуть попросити піти в будь-який момент, а витратити на ремонт відразу потрібно чималі кошти.
Чоловік мій – ще з народження жив у нашому місті, і у його тбатьків є декілька квартир.
Коли батьки Дмитра здавали «зайву» свою квартиру в оренду, щоб мати додатковий дохід до пенсії, то я навіть і думати не могла про те, щоб просити в батьків чоловіка, щоб вони впестили в ту квартиру жити нас.
Адже дуже добре розуміла, що вони багато років складали собі гроші на ту квартиру, щоб гарно жити на старості років і нічого не просити в дітей.
Та згодом я все таки дізналася, що батьки мого чоловіка збираються цю квартиру переписати на свою дочку, мою зовицю.
І я не могла зрозуміти чому вони так вчиняють: з чого це раптом така несправедливість?
У батьків мого чоловіка є двоє рідних дітей, і вони обоє – спадкоємці в рівних частинах.
І якщо дивитися по-людськи, так з якої радості їхня улюблена донька, в якої вони душі не бачать, буде жити на всьому готовому.
В той час, коли ми з їхнім сином повинні будемо бігати по орендованих маленьких квартирах, щоразу міняючи житло, які десятками років не бачили ремонту, або виплачувати все життя кредит?
Дмитро взагалі нічого не сказав, коли дізнався про це, просто ходив мовчки, і не став вести якісь розмови чи суперечки зі своїми рідними батьками на цю тему, на жаль.
А я мовчки пробачити це не змогла.
Мені якось прикро за вчинок батьків мого чоловіка.
Всі свої думки з цього приводу я висловила своїй свекрусі і зовиці.
Родина чоловіка відразу у відповідь стали мені говорити, що я корислива людина і думаю лише про гроші і про себе, мій добробут для мене на першому місці, і сказали, що я можу до них більше не приходити, поки не вибачусь за свої слова.
Чоловік ображається мене за те на мене, що я, мовляв, влаштувала суперечку з його ріднею, що влізла не в свої справи, куди мені взагалі немає ніякого діла.
Дмитро мій сказав:
«Раз мої батьки самі заробили на свою нерухомість, їм ніхто не допомагав тут, то і розпоряджатися нею можуть, як хочуть самі, як вважають за потрібне».
Чоловік просить мене постійно, щоб я з ним не говорила про це і батькам його теж нічого не казала на цю тему.
І навіть натякає на те, що непогано було б, якби я попросила вибачення перед його мамою та сестрою за те, що наговорила їм в той раз.
Я не розумію, свого чоловіка, невже йому байдуже, що батьки дбають лише про його сестру, а до нього йому зовсім немає діла.
Можливо, я б сама і не звертала увагу на це, але справа в тому, що батьки мало не щодня телефонують Дмитрові і просять його, щоб він щось зробив для них.
Чоловік ніколи їм не відмовляє, вони навіть доньку свою нічого не просять, лише на нього усю роботу спихають, наче так і має бути.
На старості років теж доглядатиме їх син, адже донька й зараз ніколи їм нічим не допоможе.
Тоді чому я маю мовчати зараз про квартиру, якщо на старості років доглядатиму свекрів?
Хіба це нормально в родині так поводити себе?
Фото ілюстративне.
