Ми вирішили виручити свекрів на деякий час і віддати їм у тимчасове користування одну з своїх квартир, косметичний ремонт зробили, все відмили, меблі доставили і встановили. Свекри можуть переїжджати в чистеньку квартирку і жити там в комфорті поки їхній будинок повністю не буде готовий.
А ми будемо жити своєю сім’єю без них, як і було завжди, як жили багато років, як звикли. Спокійно, у щасті і гармонії, без зауважень і докорів, без дорослих «дітей», які забирають багато часу, коли його і так дуже не вистачає. Чоловік взяв вихідний, щоб допомогти батькам спокійно переїхати, а потім провести вечір з нами вдома. Але все пішло не так, як було заплановано.
З ранку свекруха видала: «У будинок потрібно вкладатися. Грошей з продажу нашої квартири і накопичення пішли на ділянку і будівництво будинку. А там ще потрібен гараж, льох, паркан, обробка чистова хороша у всьому будинку, сантехніка, побутова техніка та меблі нові. У нас грошей більше немає, а робити все це треба. В кредити і борги влазити не будемо. Так що мусите допомагати».
Чоловік запитав, про що вони раніше думали – мали свою гарну квартиру і жили б там далі, якщо грошей немає, які зараз потрібні. З’ясувалося, що жити в цьому будинку вони планували з сім’єю старшої дочки. Вони їх умовили продати квартиру, вкластися на все вище перераховане і всім разом жити в новому великому будинку. Все було добре, поки зять не зажадав йому виділити частку, і не тільки будинку, але і ділянки теж.
Свекруха запротестувала, відмовила. Хоча зять насправді має рацію. Квартира його, куплена до шлюбу. Він її продасть, а потім йому будуть говорити це не твій будинок і все, що твоє тут це шпалери і ламінат? Так не робиться… В результаті зять відмовився від цієї ідеї, дочка його підтримала, бо побоялася чоловіка втратити. От з батьками тепер і не спілкується.
Потім вони до другої дочки з пропозицією прийшли продати її будинок і вкластися в новий з переїздом. Дочка теж відмовила, вона свій будинок любить, душу в нього вклала, сказала ви до мене переїжджаєте хоч на час, хоч на зовсім. А той будинок потихеньку і поступово добудуємо, як можливості будуть з’являтися. Батьків це теж не влаштувало, приїхали до сина, тобто до нас.
Ось і причина, чому до дочок не хотіли переїжджати на тимчасове проживання, а тільки до сина. У нього квартир багато, можна і продати одну з них… Молодці, що виселили квартирантів і зробили ремонт. Ми її виставимо на продаж, з ремонтом і меблями її дорожче можна продати, поспішати не будемо, через 4 місяці у вас якраз кредит закриється, щоб з документами і банками метушні менше було. Ну і що, що це внучкіна квартира? Виросте, з нами жити буде, ми на той час вже старенькими будемо, буде за нами доглядати.
За нас все вирішили. За нашу дочку теж все вирішили. Просто чудово! Мені така перспектива для нашої доньки не до душі. Тобто я і чоловік важко працювали, щоб взяти цю квартиру, щоб платити за неї більше внески, щоб швидше закрити кредит, щоб у дочки була своя квартира, коли виросте. А її так просто можна взяти і продати? Чоловік сказав, що продавати не будемо, це квартира дочки.
Батькам сказав, що нехай просто живуть в квартирі, а він чим зможе, тим допоможе з будинком, але не більше. Батькам така наша позиція не сподобалася, але це їхні проблеми.
Фото ілюстративне – budasistens.
