fbpx
Життєві історії
Свекрусі моїй за 50. 1 грудня вона прийшла до нас ввечері і стала просити гроші на весілля. Ми мало не впали. Мати чоловіка планує навесні виходити заміж, вже запросила всю рідню та друзів, чоловік 100. У нареченого її грошей немає, вона дізналася, що син цього місяця їздив у відрядження і заробив гарні гроші. Я засмутилася, зателефонувала батькам, щоб відмовили мого чоловіка давати гроші матері, але вони мене здивували

Надумала нещодавно моя свекруха заміж вийти. Третій раз! Каже, що тепер вже точно назавжди. Від першого, батька чоловіка, вона сама пішла, вийшла вдруге заміж, народила двох дочок, постійно просила все більше грошей у свого чоловіка, що він втік, хоча і допомагав сім’ї до повноліття дочок. Зараз сестри чоловіка студентки, в принципі – самостійні, підробляють навіть, але матері своїй зовсім не допомагають.

Як каже свекруха своєму синові: «Ти у мене завжди одна надія і опора!» Так, заробіток у нього відмінний, він хороший фахівець з гарною зарплатою у великій компанії, іноді у нього бувають тривалі відрядження і тоді він приїжджає з гарними грошима додому. Йому вже 34 роки, свекрусі 53, і ніби як він зобов’язаний був допомагати матусі, незважаючи на те, що в своїй сім’ї у її сина теж є обов’язки: двоє наших дітей. Але хочеш – не хочеш, а доводилося мамі частенько давати гроші. Зрозуміло було б, якби це була потреба: їсти нічого, а так і на ремонти для неї витрачалися, і шубку їй син купив.

А тепер свекруха закохалася! Наречений її ровесник з непростим минулим. Теж – двічі одружений був, діти є, аліменти не платить. Загалом, так собі наречений. Але свекруха його виправдовує – мовляв, що ж, старе ворушити, зараз він хороший і стане мені чоловіком на все життя. Все б нічого, тільки запити у неї досить високі: зробити бенкет на весь світ, весілля на сотню осіб – від рідні до далеких знайомих, щоб гуляли всі. Уже й придумали, як це зробити: виїзну кухню на природу з наметами і музикантами. В такому – американському стилі. Планують весілля на весну.

Гаразд би, хай би шикували, але до нас свекруха прийшла знову просити: мовляв, дороге це задоволення, дай, синку, грошей хоч половину або третину мені на весілля. Розрахунок такий: по 500 гривень на їжу кожному гостю, не рахуючи напоїв, послуги за намети і весільну арку, виїзд персоналу послуг і музикантів, а так само інших дрібниць. Виходить дуже велика сума грошей! У нас весілля було в два рази скромніше! Але вона каже: «Весілля молодих зазвичай дуже сумнівне: чи буде жити подружжя разом, а ще конверти в подарунок найчастіше порожніми бувають. Інша справа одруження вже дорослих людей – це точно на все життя, і публіка солідна приходить, і гроші гарні несуть! Ну, синку, давай скинемося з тобою вдвох. Буде в рахунок подарунка!»

Більшу частину вона хоче сама оплатити, взяти кредит. Її наречений там теж якісь копійки додасть, аби рахувалось, що з його боку гостей тільки з десяток набереться. Його діти не прийдуть, ображені на нього. Вже я обурилася: які урочистості, які намети, яка може бути наречена за 50 років? Навіщо у онуків шматок хліба відбирати на свої забаганки? Свекруха: «Ой, великий шматок відберу, у вас грошей і так багато! Зате я у вас більше нічого просити не буду – тепер переходжу на забезпечення свого чоловіка!» Щось я не впевнена, що він її забезпечувати стане, коли наречена у сина навіть на весілля гроші просить.

Їй байдуже, що з неї уже навколо сміятися всі стали! Свекруха каже: «Сміються – не плачуть! Зате вони заздрити і підлещуватися на весіллі будуть, коли я запрошу всіх цих реготунів». Ну-ну, для цього син повинен розщедрюватися. Загалом, розізлила мене так, що мій чоловік замість відпустки збирається в чергове відрядження, щоб грошей більше заробити. А я знаю, що справа тут тільки в маминих примхах. Я нервую, хоч і мої батьки за свекруху заступається – ну оплатіть, з вас не убуде. Ну невже після 50 років це потрібно – весілля таке шикарне? Що це за чудасія така? Зараз і так проблем у всіх вистачає, завтра й роботи може не бути.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page