fbpx
Життєві історії
Свекруха завжди мала ключі від нашої квартири. Прибігає до нас кожного дня. Якщо було б більше місця, то свекруха ночувала б у нас. Одного дня я вирішила поговорити з нею

Свекруха завжди мала ключі від нашої квартири. Прибігає до нас кожного дня. Якщо було б більше місця, то свекруха ночувала б у нас. Одного дня я вирішила поговорити з нею.

Моєму чоловікові Сергію батьки на час дорослого життя подарували квартиру. Ця двокімнатна квартира знаходиться в будинку, який стоїть навпроти будинку, де живуть свекри. За матеріалами

Вже з самого початку мама Сергія, Антоніна Андріївна, мала ключі від цієї квартири. І як я зрозуміла, частенько приходила в неї, коли Сергій був на роботі, готувала їжу, робила прибирання, прала і прасувала.

Після нашого весілля Антоніна Андріївна продовжила це робити, але доглядала вже за нами двома. Тепер через час, я зрозуміла, що зробила велику помилку допустив іншу жінку, хоч і маму, в своє домашнє господарство.

Я працювала в фірмі, яка активно розвивалася, було багато цікавих проектів, в голові вирували ідеї, навіть вдома я продовжувала працювати, благо є інтернет і ноутбук. Сергій знаходився в подібній ситуації.

Ми приходили додому, їли готову вечерю, лягали в чисту постіль, вранці надягали свіжий одяг і йшли на роботу. Ми навіть не замислювалися про виконану роботу мами.

Зараз мені не зручно за нашу егоїстичну поведінку, але з іншого боку, ми ніколи не просили Антоніну Андріївну робити для нас, вона приходила в квартиру тільки в нашу відсутність.

Я чекала дитину, коли мені було дуже важко, то залишалася працювати вдома. Свекруха дуже мені допомогла в той час. А якщо чесно, часто мені було просто лінь займатися домашніми справами.

Набагато цікавіше вирішувати робочі завдання. З народженням дитини мало що змінилося, тільки у Антоніни Андріївни додалося ще більше справ. Вона купала, колихала, гуляла з нашим сином.

Сергій був задоволений, син є, а ніхто його не напружує прогулянками і підгузниками. Ми сильно знахабніли. Якщо було б більше місця, то свекруха ночувала б у нас. Я дивуюся цій жінці, ні слова докору в нашу сторону.

Але така безвідповідальна поведінка не пройшло дарма. Наша сім’я стала тріщати по швах. Те, що нас об’єднувало з Сергієм раніше якось пішло, а нових об’єднуючих справ ми не було, все робила за нас мама. Я задумалася, що пора дорослішати і брати все в свої руки.

Так, багато чого я не вміла, всьому треба вчитися, але здаватися я не звикла. Поговорила з Антоніною Андріївною і приступила до своїх обов’язків. У перший же день «дорослого» життя у мене облізла білизна в машинці, і я спалила сорочку чоловіка праскою. Свекруха тільки похитала головою.

Увечері Сергія випровадила гуляти на вулицю з дитиною, через півгодини вони повернулися. Чоловік не зміг заспокоїти крикуна малюка, прийшов нервовий і злий. Прибігла свекруха, вона спостерігала за ними зі свого вікна. Дитина миттю заспокоївся в руках бабусі.

Вночі відбулася така розмова:

– У матері все так добре виходить, а може ну цю самостійність, було все так добре, – нив Сергій, йому не подобається міняти підгузки і годувати сина кашкою.

– Ні, що ми до старості нічому не навчимося, та й соромно мені вже за нас. Не здавайся.

Коли в черговий раз у мене щось згорає, линяє, не можу впоратися з дитиною, хочеться покликати Антоніну Андріївну і вона прибіжить через дві хвилини. Але я стискаю зyби і йду вперед. Я буду хорошою господинею в своїй родині!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook