Коли я виходила заміж, батьки мого чоловіка мене в свою сім’ю прийняли з великим небажанням.

Я їм не сподобалася, бо вони сподівалися, що їхній син одружиться з дівчиною, у якої буде своя квартира.

У мене ж на той час не було нічого. Але ми з чоловіком любили одне одного і мали велике бажання створити міцну родину.

Після весілля ми поїхали в місто, спочатку знімали житло.

То вже потім, через багато років, нам вдалося купити невелику двокімнатну квартиру, за яку ще не розплатилися до цього часу.

У мого чоловіка є ще молодша сестра, з якою він зараз майже не спілкується.

А винні в цьому батьки, вірніше, мати чоловіка.

Допомоги від його батьків нам ніколи не було.

Свекруха завжди говорила, що у всьому сподівається в старості на дочку, а ми і наші діти були для них, як чужі.

Я сприймала це спокійно – хоче жити свекруха біля доньки, ну і нехай, це її право.

Коли і дочка вийшла заміж, то деякий час вони жили всі разом.

Їх зять мав непростий характер, любив, щоб все було по його, але це не завадило моїй свекрусі купити йому машину.

І незабаром після цього вони вирішили будувати собі в райцентрі будинок.

На той час у них була маленька дитина, працював один зять і грошей на будинок, звичайно ж, у них не було – тільки плани.

Батьки мого чоловіка всі свої заощадження вклали в будівництво цього будинку, плануючи собі забезпечену старість біля доньки.

Коли їм вже було важко жити одним, особливо взимку, то вирішили переїхати до дочки.

Вони з радістю погодилися переїхати, адже гроші за проданий в селі будинок теж були їм не зайві.

Але в домі доньки Анна Петрівна і Олександр Дмитрович дуже скоро почали почуватися зайвими.

Свекруха вважала, що якщо будинок побудований на її гроші і значить господинею в ньому, буде вона. Та насправді все вийшло не так.

З’ясувалося, що їх дочка оформила цей будинок не на себе, а на свого чоловіка, який сказав, що в іншому випадку піде від неї.

І тепер зять хоче, щоб Анна Петрівна і Олександр Дмитрович від них пішли.

У село повернутися їм нікуди, адже і будинок там проданий і гроші у дочки.

І тепер батьки чоловіка хочуть, щоб ми забрали їх до себе.

Я все обдумала і сказала, що я проти, але розумію, що іншого виходу у нас немає. Як і у них.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.