fbpx
Життєві історії
Свекруха зараз на пенсії і приходить до нас майже щодня, щоб запитати мене, коли я вже нарешті піду на роботу. Дійшло до того, що вона принесла аркуш паперу і почала рахувати всі наші витрати. Сказала, що якщо так і далі піде, то її син просто не зможе це потягнути. І знову завела мову про те, що мені терміново потрібна робота, щоб я теж почала приносити якісь гроші в сімейний бюджет

Мій шлюб, в якому я зараз знаходжуся, для мене другий. Мені 35 років і нещодавно ми з Володимиром одружилися. Нас познайомили спільні друзі, він, як і я, розлучений. Але я виховую сина від першого шлюбу. У Володимира дітей не було, тому ми відразу вирішили, що нам потрібна спільна дитина.

Нещодавно я народила ще одного сина, з яким зараз сиджу в декреті. До знайомства з Володимиром я працювала викладачем в коледжі, робота була не вельми легкою і забирала у мене багато часу, а зарплата, як ви розумієте, була мізерною. Щоб прогодувати себе і сина я брала півтора ставки, а також при можливості займалася репетиторством. За майже 15 років такої активної діяльності я дуже виснажилася.

Тому, порадившись з чоловіком, я вирішила кинути роботу і після декрету сидіти вдома, займатися дитиною. Володимир моє рішення підтримав: його зарплата цілком дозволяла утримувати всю родину. А в мої обов’язки входило доглядати за чоловіком, дітьми і створювати вдома затишок.

Все було добре, поки про моє звільнення не дізналася свекруха. Цій новині мама Володимира не дуже зраділа, і практично при кожній зустрічі розпитувала мене, чи не знайшла я роботу. Її не влаштовувало, що я сидітиму на шиї у чоловіка, вона постійно повторювала, що має 40 років трудового стажу і що кожна людина має сама на себе працювати.

Дійшло до того, що свекруха почала тягати мені газетні вирізки з оголошеннями про роботу, пересилати повідомлення про вакансії, які вона знайшла в інтернеті. При кожному зручному випадку говорила, що жінка повинна неодмінно працювати, а якось взагалі сказала: «Йди хоча б продавцем, не можеш ти все життя сидіти вдома». І це при тому, що синові лише нещодавно виповнилося 3 роки.

Зрозуміло, що від таких розмов у мене завжди псується настрій. Я не розумію, чому свекруха втручається, адже в неї ми нічого не просимо, а таке рішення ми прийняли вдвох. Володимир говорить не звертати увагу, але при цьому свою маму він на місце не ставить.

– Ти вирішила кинути роботу, не маючи ніякого додаткового джерела заробітку, – повчає мене свекруха. – Добре, звичайно, коли чоловік може забезпечити сім’ю, але у сучасної жінки повинні бути ще якісь фінансові опори: хоч робота, хоч якесь хобі.

Свекруха явно втручається не в свої справи, тому що рішення про те, кому в родині сина працювати, а кому ні, явно не її компетенція і не її турбота. Але і чоловік теж хороший. Якщо вже прийняв рішення, що дружина працювати не буде, не дозволяй кому-небудь її цим докоряти. Будь-яке рішення між чоловіком і дружиною має стосуватися тільки їх двох, а непрошених порадників треба вчасно осаджувати, ким би вони не були.

Свекруха зараз на пенсії і приходить до нас майже щодня, щоб запитати мене, коли я вже нарешті піду на роботу. Дійшло до того, що вона принесла аркуш паперу і почала рахувати всі наші витрати. Сказала, що якщо так і далі піде, то її син просто не зможе це потягнути. І знову завела мову про те, що мені терміново потрібна робота, щоб я теж почала приносити якісь гроші в сімейний бюджет.

Що робити, я не знаю. Якщо чесно, я не хочу виходити на роботу. Але як це пояснити настирливій мамі чоловіка?

Фото ілюстративне – zen.yandex.

facebook