Свою сім’ю багатою я ніколи не могла назвати, ми з чоловіком разом вже 15 років, і досі живемо в однокімнатній квартирі, яка колись дісталася мені від бабусі.
Мій чоловік Ігор теж родом з простої сім’ї, в дитинстві вони жили дуже бідно, ми коли одружувалися, то навіть не мали за що весілля зробити. В результаті ми просто розписалися і стали жити.
У мого чоловіка є молодша сестра Зоряна. Через 5 років після нашого одруження вона теж вийшла заміж, і її заміжжя виявилося дуже вдалим. Наречений Зоряни був дуже багатою людиною, він забрав її в свій шикарний величезний будинок і купив особисто їй велику чорну машину, я таку лише на картинках бачила.
Після такого різкого стрибка в добре життя зовиця змінилася до невпізнання – і зовнішньо, і внутрішньо. Зоряна перестала спілкуватися не лише з нами, але і з своїми батьками. Приїжджала до них дуже рідко, щоправда, привозила сумку продуктів, і швидко заскакувала в свою машину, пояснюючи, що вона дуже поспішає. Тому все це було більше схоже на подачки, ніж на спілкування дочки з батьками.
Всю роботу в селі у батьків чоловіка доводилося робити нам з Ігорем, тому ми по кілька разів на тиждень їхали до них, і їхали автобусом, бо машини у нас не було і немає. Коли не стало свекра, ми з чоловіком всі витрати на пoхорон взяли на себе. Зоряна приїхала з величезним букетом троянд, і все, вона навіть не запитала, чи треба якісь гроші.
Ми вже звикли до такої зверхньої поведінки зовиці, тому зайвий раз до неї не зверталися, розуміли, що вона нас соромиться. А в цьому році в кінці лютого не стало свекрухи. Ми з чоловіком знову всі витрати взяли на себе, а Зоряна прийшла з корзиною квітів.
Майже пів року ми з зовицею не спілкувалися, а потім вона сама нас знайшла. Зоряна нас попередила, що не збирається відмовлятися від спадку на користь брата, тому разом з нами піде до нотаріуса оформляти спадок. Мова йде про батьківський будинок і земельну ділянку, площею пів гектара.
Я була вражена поведінкою зовиці, адже вони з чоловіком дуже багаті люди, їм ця спадщина особливої ролі не грає. Та й відколи Зоряна вийшла заміж, вона ж батькам не допомагала зовсім, а тепер їй вистачає нахабності претендувати на спадщину.
У нас вибору немає, свекруха заповіту не залишила, тому і мій чоловік, і його сестра, мають право претендувати на спадок в рівних частках. Мене цікавить лише питання – що ж це за люди такі, яким пів світу замало, а цілого світу забагато.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
