Нещодавно не стало моєї свекрухи, і тепер у нас є неабиякі проблеми. Я навіть не могла подумати, що вона може з нами так поступити.
Ми прожили біля неї 26 років. Я вийшла заміж, і чоловік відразу привів мене до себе додому.
Його мама з першого дня мене не злюбила, хоча і причин для цього я не давала. Навпаки, на початках я намагалася їй у всьому догодити.
Але мирно жити нам так і не вдалося. Були періоди затишшя, але тривали вони недовго, а потім я знову ставала найгіршою невісткою.
А тут ще й чоловік почав пити, і відтоді моє життя перетворилося в суцільну чорну смугу.
Але піти від чоловіка я не могла, бо у нас було троє дітей. Та й мої батьки не мали бажання приймати мене назад додому, бо їм не подобався мій чоловік.
Таким чином, виникло якесь замкнене коло, і я не розуміла, який у мене є вихід.
Свекруха занедужала ще влітку, ми кілька місяців оплачували її лікування в лікарні, і вона сама добре бачила, що крім нас, ніхто їй не допомагав.
Але в кінці листопада її не стало. Справжнім сюрпризом для нас став заповіт, який вона залишила.
Згідно з цим документом, все її майно переходило її молодшому сину, тобто – брату мого чоловіка. А моєму чоловікові – абсолютно нічого, навіть згадки про нього не було.
Так свекруха йому помстилася за те, що він одружився зі мною.
Розподіл спадщини не тільки для нас став сюрпризом, брат теж неабияк здивувався.
Адже він давно жив окремо, і бачив, скільки грошей ми вкладаємо в цей будинок.
Брат, може, і відмовився б від спадщини в нашу користь, але його дружина нас попередила, щоб ми про це навіть не мріяли.
Вона так і сказала, що якщо була така мамина воля, значить – так тому і бути.
Нас попросили до літа виселитися з нашого будинку.
Мені просто не віриться, що все це відбувається з нами.
Можна було б судитися, але мій вічно нетверезий чоловік не хоче цього робити.
Отака в мене непроста ситуація, і що робити – я просто не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
