– Планувалося все зовсім по-іншому, а вийшла така неприємна ситуація, просто не уявляю, як тепер бути! – розповідає 24-річна Ліза. – Свекруха через усе це на мене дуже образилася! До цієї ситуації у нас з нею чудові стосунки були. Вона стільки для нас робить завжди, я їй дуже вдячна. Подружки всі на свекрух скаржилися, я слухала й дивувалася завжди. Думала, як добре, що моя свекруха така чудова людина!
– І що ж сталося?
– Мені ж народжувати через місяць, дівчинку чекаємо. Одним словом, подарувала вона мені коляску. Про те, що вона дарує візочок, домовилися давним-давно. Разом з нею моделі дивилися, обговорювали, відгуки читали в інтернеті. А тут вона премію отримала на роботі, дзвонить мені і каже – я, мовляв, купила коляску, зустрічай доставку, сьогодні привезуть!
– Рішуча жінка!
– Та не те слово. Привезли, в загальному, цей подарунок… Рожевий бегемот в рюшах! Зовсім не те, що ми дивилися, де вона відкопала це диво – незрозуміло. Вона дуже важка. Кур’єр ледве затягнув, а він здоровий хлопець, між іншим! У нас п’ятиповерхівка без ліфта. Поверх, правда, третій. Але як я буду тягати цю пишність з дитиною навіть на третій поверх? Не уявляю!
– Ну… А свекруха що говорить? Чим пояснює свій вибір?
– Хороша коляска, каже, я як побачила її, відразу зрозуміла: це те, що тобі потрібно! Зате тепла і стійка. Всюдихід! І колір хороший: яскравий, ошатний. А тягати, каже, пристосуєшся, всі тягали якось! І взагалі, дарованому коневі в зуби не дивляться. Тобі подарунок подарували, радуйся і будь вдячна…
Ліза стала невісткою Зої Олександрівни зовсім недавно – кілька місяців тому – і досить-таки несподівано. Хоча 26-річний син Дмитро зустрічався з Лізою вже кілька років, але про одруження поки серйозно ніхто не думав. Молодята тільки-тільки закінчили вуз, знайшли роботу, почали заробляти. У планах було спочатку стати на ноги, почати робити кар’єру.
Але обставини склалися по-іншому: влітку з’ясувалося, що у Дмитра з Лізою буде дитина. Подали заяву, розписалися, відзначили скромне весілля і тепер ось незабаром чекають на поповнення.
Треба відзначити, що Ліза – дівчинка з дуже скромної родини. Ростили її мати з бабусею, батька немає і не було ніколи. Мати Лізи все життя пропрацювала в реєстратурі поліклініки через зручний графік і невелику відстань до будинку. Спочатку забирала доньку з садка і школи, а тепер стежить за своєю матір’ю, здоров’я якої в останні роки похитнулося.
Рідні допомогти Лізі можуть хіба що добрим словом, тому молоду сім’ю зараз тягне, відверто кажучи, Зоя Олександрівна. Платить за орендовану квартиру, підкидає продукти, бере участь в підготовці приданого для новонародженої. Син, звичайно, заробляє, старається, і декретні вони ніби як отримали. Але зарплати у молодих фахівців поки невеликі.
– Ми Зої Олександрівні дуже вдячні, – говорить Ліза. – Але з цією коляскою вона вчудила щось незрозуміле. Важка вона, не зможу я її тягати, і крапка! Якщо з рожевим кольором можна ще змиритися, то що придумати з її непідйомністю? Вантажника наймати? Дмитро каже – потім щось придумаємо. А що ми потім придумаємо? Я подзвонила в магазин і домовилася, що ми доплатимо трохи, і мені привезуть іншу модель, замість рожевого бегемота…
Сказано – зроблено, і вже через пару днів магазин із задоволенням обміняв «рожевого бегемота в рюшах» на іншу коляску, стильну, білосніжну і легку.
А потім в гості прийшла Зоя Олександрівна, і була неприємна сцена.
– Я, каже, взагалі вам більше нічого купувати не буду, і ні копійки не дам. І за квартиру, мовляв, платіть самі тепер, якщо вже такі самостійні! – сумно розповідає Ліза. – Я навіть не уявляла, що вона так відреагує. Не знаю, наскільки серйозно вона про квартиру сказала, але якщо дійсно платити не буде, це погано. У нас тоді зарплати буде залишатися тільки на хліб і воду. Це або чоловікові доведеться підробіток шукати, або мені щось придумувати. А що придумати з новонародженою дитиною на руках?
Фото ілюстративне – businessman.
