Все частіше я спостерігаю, що свекруха робить дуже велику різницю між онуками. У мого чоловіка є сестра, вона залишилася жити біля мами. Народила хлопчика, Давида, а через місяць я народила свого сина – Марка.
У вересні був день народження у Давида. На 10-річчя свекруха подарувала йому велосипед за 5 тисяч гривень. Моєму Марку дуже сподобався подарунок бабусі і він з нетерпінням чекав свого дня народження, в надії, що бабуся подарує йому такий же.
14 жовтня свекруха прийшла до нас додому, в конверті принесла 1000 гривень. Я була дуже розчарована, коли дивилася на дитину, яка чекала велосипед. Марко плакав, ми з чоловіком пообіцяли купити йому велосипед, але тепер нам прийдеться додати своїх 4 тисячі.
Чому так зробила свекруха, сказати важко. Ця різниця у відношенні до внуків відчувається в усьому. Здається, діти вже самі почали це помічати, бо Марко якось спитав мене, чому бабуся Давида любить більше, ніж його.
Треба сказати, що до старшого сина свекруха ще, можна сказати, ставиться добре. А от мою 4-річну донечку, теж свою онучку, вона взагалі не помічає. Просто вона ділить і моїх дітей.
Моя свекруха дуже непроста жінка. Вона має свою думку на все, і любить її нав’язувати іншим. З самого початку нашого сімейного життя моя свекруха ставилася до мене дуже упереджено. Я їй не подобалася, і вона не соромилася показувати це. Я часто чула всякі шпильки в свою сторону. А все що я робила, потрапляло під критику. Я не ображалася на неї, розуміла, що вона не зобов’язана любити мене. Я адже чужа жінка, яка забрала її сина.
Поява онука трохи змінила мою свекруху. Вона стала м’якшою, і це дуже тішило. Наші відносини стали дещо теплішими. Марку вона завжди купувала якісь подарунки, але вони завжди були дешевші, ніж ті, які вона дарувала Давидові.
Народження внучки не особливо порадувало маму мого чоловіка. Вона не виявляла ніякої турботи і уваги, і була більш байдужою. Ніякого інтересу до онуки, як не було, так і немає. На день народження вона не дарує внучці ніяких подарунків, лише телефонує і передає вітання.
Навіть коли свекруха заходить до нас в гості, то майже завжди приводить з собою Давида. Розповідає нам про його успіхи, тішиться, а про те, чим живе мій син, ніколи навіть не поцікавиться. Цей момент дуже мене хвилює, адже мої діти теж люблять бабусю. Вони обидва хочуть проводити з нею час, а вона ділить їх на улюблених і не улюблених.
Не знаю, як мені налагодити контакт між свекрухою та моїми дітьми і чи це взагалі можливо. Може, варто поговорити з нею? Чи залишити все, як є, бо завжди так було, що онуки від доньки ближчі, ніж онуки від сина. Тільки як це пояснити дітям?
Фото ілюстративне – eva.
