fbpx
Життєві історії
Свекруха приносить мені пакети з одягом для дітей, я вибираю, що підійшло, і віддаю їй за це гроші. За ціною ніби нормально, хоча, якщо чесно, навіть цін не знаю – не цікавилася, повністю довіряла свекрусі. Одного разу до мене прийшла сусідка Марина, яка є мамою трьох дітей. Вона глянула на ці речі і була просто ошелешена: за ринковими цінами це дуже дорого

Продавати-купувати для моєї свекрухи – не просто улюблена справа, а можна сказати, справа усього життя. В часи своєї молодості вона працювала в магазині, тоді це була дуже почесна і «блатна» професія. Продати з-під прилавка і наварити на цьому – це було круто! Відповідно, у неї було багато друзів, з нею намагалися підтримувати дружні стосунки усі, адже вона працювала в дуже потрібному відділі – в м’ясному.

Свекруха часто з радістю і гордістю згадує той час. А потім вона возила баули з-за кордону і торгувала на ринку. В принципі, все її життя – це ринок, на якому вона зіпсувала своє здоров’я. Тепер вона вийшла на пенсію, але бажання щось продати і заробити на цьому залишилося.

Чесно кажучи, коли я вийшла заміж за її сина, вона нам дуже допомогла: оплатила майже все весілля і грошей ще подарувала. Моя мама з учительською зарплатою не могла собі дозволити щось подарувати, тим більше в той час вона сильно захворіла. А потім її не стало.

Ми з чоловіком почали жити у мене вдома. Спочатку народився перший син, а через два роки – другий. Коли у нас все було добре з чоловіком, вона дарувала нашим хлопцям подарунки та одяг «від чистого серця», але обов’язково розповідала, скільки їй це коштувало. Наголошувала, що майже всі її пенсійні гроші йдуть на це. Тоді чоловік тоді віддавав їй половину вартості за ці «подарунки» – мовляв, щоб до пенсії протягнути.

Коли молодшому синові не виповнилося ще й року, чоловік загуляв. Але навіть не просто загуляв, а ще й закохався. Прийшов, розповів мені все, попросив відпустити його – мовляв, дихати без нової пасії не можу. Я його вигнала з великим громом і блискавками, хоч він і хотів все мирно вирішити, але мені було важко стриматися.

На розлучення чомусь ми ще не подали, але на аліменти я все ж подала заяву відразу. Він без проблем все відраховує, тут не причепишся, платить нормально. Плюс декретні, плюс соціальні відрахування, плюс моя тітка (сестра-близнючка моєї мами) іноді мені посилає гроші. Вона сама бездітна, ось і вважає мене за свою дочку, тим більше вона мені ще й хрещена.

Але справа тут зовсім не в грошах, хоча і в них теж. Останнім часом я майже перестала виходити з дому. Ну з дітьми погуляю, в продуктовий сходжу, ну і все. Але і одяг потрібен, адже діти ростуть! Якщо молодший син доношує все за старшим, то це вже якась економія (маленькому зараз півтора року), то старшому потрібен новий одяг.

І ось свекруха вирішила взяти на себе покупку речей. Каже мені: «Зараз так все дорого, я не потягну зі своєї пенсії. Але зате я знаю, що де дешево, у когось з подружок можу щось з великою знижкою купити, тільки ти мені гроші віддавай, адже я не багачка».

Ну добре, я погодилася. Приносить вона мені пакети, ми всі розгортаємо, я вибираю, що підійшло, віддаю їй гроші. За ціною ніби нормально, хоча якщо чесно навіть цін не знаю – не цікавилася, повністю довіряла свекрусі.

Одного разу до мене прийшла сусідка Марина, яка є мамою трьох дітей, і ми з нею розговорилися на цю тему. Вона глянула на ці речі і була просто ошелешена: за ринковими цінами це дуже дорого! Я спробувала заступитися за свекруху: «Ну як же: ось цінник на бирці наклеєний». Вона мені: «Подумаєш – свекруха наклейки купила і сама ціну наліпила».

Я не могла в це повірити. На наступний день Марина пішла на ринок і сфотографувала цінники з такими ж речами, як у нас. І тут з’ясовується, що свекруха на своїх онуках заробляє.

Я хотіла спочатку промовчати, але тут в соцмережах мені написала подруга свекрухи, коли побачила фотографію мого старшого сина в костюмчику: «Ну треба ж, як костюмчик підійшов! Не дарма я його вам віддала».

З’ясувалося, що ця жінка безкоштовно передала мені багато речей через свекруху, а та мені їх продала, ще й на бирки цінники приліпила!

Звичайно ж, я не зазнала, зателефонувала свекрусі і висловила їй все, що я про неї думаю! Що вона наварила на своїх же онуках, в той час, коли я і так на всьому економлю, а вона у нас відбирає. Та щось пробувала виправдовуватися, мовляв – все по-чесному, ніхто їй нічого безкоштовно не віддавав, це просто колишня подруга так їй мститься тощо, але я їй не вірю! Я ж чую, що по голосу вона все бреше і заїкається.

Але проблема в тому, що діти бабусю дуже люблять і чекають її з нетерпінням, навіть плачуть, коли вона довго не приходить. Ось як зараз з нею спілкуватися після цього? Мене просто переповнюють емоції…

Фото ілюстративне – premiereyes.

facebook