Родина мого чоловіка люди наче непогані. Батьки Павла дуже прості та працьовиті, але деяких їх вчинків я зовсім не розумію, а сказати їм про це не можу, адже образяться і вони, і чоловік.
Справа в тому, що ми раніше запрошували мою родину і родину чоловіка до нас на свята. Батьки Павла залишалися у нас ночувати, а коли щось залишалося з їжі, вони завжди ці залишки забирають з собою:
– Все, що не з’їли, заберемо з собою. І у вас не пропаде і нам готувати не прийдеться.
З цими словами мама чоловіка шукає на нашій кухні контейнери, пакетики, усе туди складає і йдуть додому.
Мені не зручно їм щось говорити, щоб не образилися. Мама чоловіка, наприклад, з першого дня дуже добре ставиться до мене, завжди казала Павлові, що йому зі мною дуже пощастило. Але тут її я зовсім не розумію. Мало того, що я готувала два дні до свята, постійно стояла біля плити, то коли його родина йде додому, мені знову потрібно щось готувати і пів дня стояти біля плити, бо у нас зовсім нічого їсти немає.
Одного разу мама чоловіка згрібала зі столу у нас цукерки, які не доїла з чаєм, а моя донька сказала:
– Бабусю, залиш мені хоч одну, я ще жодної сьогодні не їла.
На що бабуся відповіла, що їй їсти цукерки шкідливо, потрібно думати про зуби.
Одного разу мій чоловік сказав мамі, коли вона пакувала у нас на кухні контейнери з їжею, яка залишилася після дня народження нашої доньки, що вона поводить себе, як з “голодного краю”. Мама чоловіка образилася, сказала, що їй для нас ніколи нічого не було шкода, а ми виявилися такими жадібними до неї.
Мама чоловіка образилася, відтоді не ходить до нас в гості. А мені прикро, звісно. Можливо не варто їй було щось говорити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
