Ще до весілля я знала, що батьки мого чоловіка – дуже забезпечені люди. І хоч я виходила заміж не через гроші, та все ж сподівалася, що якщо нам буде важко, то вони допоможуть.
Ми одружилися і стали жити окремо. Свекри відразу нас попередили, що у них своє життя, а у нас своє, і що на їхню допомогу нам не слід розраховувати. Тому ми самі багато працювали, щоб себе забезпечити. Складніше стало тоді, коли я пішла в декрет, і заробляв один чоловік. Його зарплати нам на трьох не вистачало, і свекри це бачили, та про те, щоб підкинути нам грошей, і мови не було.
Батько мого чоловіка все життя їздив на заробітки, і побудував для себе великий будинок, та й мав відкладені великі суми. Коли його не стало, все це успадкувала свекруха, яка сама жодного дня не працювала на роботі, бо її забезпечував чоловік.
Маючи гроші, до нас свекри ставилися завжди дуже економно. Коли народилася наша донечка, свекруха подарувала дитині маленький золотий хрестик, і носилася з ним так, наче вона машину подарувала. А мої батьки в цей час купили коляску за 18 тисяч гривень, хоча вони грошей не мають.
Коли наша донька йшла в школу, нам були потрібні гроші, і ми попросили їх у свекрів. Грошей нам не дали, свекруха принесла лише кілька зошитів і ручок і на тому все. А мої батьки купили і форму, і взуття, і рюкзачок.
Минув час. Ми якось справилися з усім, наша донька уже закінчує школу. Ми змогли самі собі придбати квартиру. Батьки наші теж не молодіють. Але якщо мої батьки самі собі дають раду, то свекруха потребує нашої допомоги. Вона давно витратила ті гроші, які залишилися від свекра, і тепер їй дуже важко самій себе прогодувати і оплатити комуналку за їхній величезний будинок.
Тепер мама чоловіка сподівається, що ми їй допоможемо, бо мій чоловік у неї єдиний син. Але я проти, щоб мій чоловік витрачав на свою маму гроші. Адже коли у неї була можливість нам допомагати, вона цього не робила. То чому ми зараз маємо її підтримувати?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
