– Мої свекруха зі свекром посварилася більше місяця назад, – розповідає 30-річна Ілона. – Ну, знаючи свого свекра, це не дивно, якщо чесно. Хоча моя свекруха вже 35 років з ним прожила, не дивлячись на всі його недоліки. Її все влаштовувало! А тут раптом розійшлася на рівному місці, посперечалася з чоловіком і приїхала до нас, мало не в тапочках одних. Живе у нас весь цей час. І це вже не смішно, якщо чесно.
Квартира, в якій вже п’ять років після весілля живуть Ілона з чоловіком Артемом, невелика – двокімнатна. По суті однокімнатна, з великою кухнею, об’єднаною з вітальнею, де зараз панує свекруха. Звичайно, це дуже незручно для усіх так жити. Свекруха дивиться телевізор з ранку до вечора, з сьомої ранку гримить каструлями, ходить, човгаючи ногами по підлозі, постійно надокучаючи своїми з розмовами. Артему простіше – це його мати. А вже сама Ілона відчуває себе не в своїй тарілці.
Проблема ще й у тому, що Ілона з чоловіком чекають свою першу дитину. Зараз поки молода мати працює, але через пару тижнів вийде в декрет, а це значить, що їй доведеться цілодобово сидіти зі свекрухою ніс до носа практично в одній кімнаті.
– Набралась одного разу сміливості і запитала маму свого чоловіка про плани на найближче майбутнє, мовляв, Олено Петрівно, що далі, ви коли додому повертатися збираєтеся? А вона мені і заявляє – ні, каже, додому не повернуся, чоловіка свого бачити більше не бажаю. Подала на розлучення, і жити збирається у нас. З дитинкою, каже, буду вам допомагати. Я аж засмутилася серйозно після цієї розмови.
– Почекай, а квартира ця, в якій ви живете, чия? Твого чоловіка, Артема?
Квартиру цю давним-давно Артему купили мати з батьком, причому, відразу на повний голос було заявлено всім знайомим і родичам – це для сина. Ключі піднесли в подарунок синові на двадцять один рік. З цього часу, власне, Артем і живе окремо від батьків, обставив і відремонтував житло на свій смак. П’ять років тому привів сюди молоду дружину, за цей час вони ще тут багато вдосконалили. Купили хорошу побутову техніку, пралку з сушінням, новий величезний холодильник, відремонтували гарно ванну, приготували все до народження свого першого малюка.
Ілона ніколи не вдавалася в подробиці, і дізналася тільки недавно, що їх двокімнатна квартира так і залишилася оформленою на свекруху. Трохи здивувалася, але для якоїсь великої проблеми приводу не побачила зовсім.
А тепер ось такий поворот: свекруха зібралася розлучатися!
– Всю молодість вона дивилася на нехорошу поведінку свекра: і гулянки, і зради, і суперечки! – не розуміє Ілона. – Тоді від чоловіка не пішла. Навпаки, Артем каже, трималася за сім’ю свою дуже міцно. Мила, готувала, створювала затишок і враження ідеальної родини у знайомих: «Що люди скажуть!». Приховувала всі непорозуміння та суперечки в сім’ї, на людях посміхалася. А в свої немолоді 65 років зібралася розлучатися через дрібниці якісь. Свекор прийшов звідкись не в дусі, почав суперечку. Вона йому борщ наливала в цей час. І що ти думаєш, щось йому недобре сказала у відповідь і пішла з дому буквально в чому стояла. Приїхала до нас. Не можу я більше йому мовчати, сказала вона нам.
Розлучення, звичайно, спричинить за собою розділ майна, але свекруха махає рукою – мені від нього, мовляв, нічого не потрібно більше. У власності у подружжя дві квартири і дача. Ось ця, в якій живе Артем, і інша двокімнатна, подорожче, в старому обжитому районі – там сам Артем народився і виріс.
Дача теж не особливо дорога, так, одна назва. Маленький дуже будиночок без зручностей та грядки з кабачками, вода у відрі, зручності на вулиці, добиратися туди треба на конях. Років п’ять тому свекруха намагалася продати її, але покупця навіть за смішні копійки не знайшлося. Тоді вона впритул зайнялася дачею сама і якось сподобалося їй поратися на тому городі. Із задоволенням туди їздить, посадила квіти, збирає смородину і яблука.
Швидше за все, так і поділять: свекрусі дача з двокімнатною квартирою, свекру – велика квартира.
– Я така здивована взагалі – як так можна! – ледь не плаче Ілона. – А нам тепер куди? На вулицю, чи що? На восьмому місяці я? Я свекрусі так і сказала – ви думаєте тільки про себе. Квартира ваша, я розумію, ну що ж, прекрасно. Мені з дитиною тут місця немає. У підсумку поставила Артему ультиматум: говорю, або мати припиняє так себе поводити і повертається додому, або до себе додому піду я. З майбутньою дитиною, зрозуміло. Ось так!
– Син каже – мама, мовляв, не турбуйся, я що-небудь придумаю! – сумно розповідає 65-річна жінка. – А що тут придумаєш? Йти на орендовану квартиру Ілона не хоче, дитину по чужих кутках водити. Я, каже, не бездомна, піду до своїх батьків! Тільки навіщо мені такий чоловік тоді, який не може вирішити житлову проблему сім’ї. Доведеться, мабуть, мені самій щось придумувати, квартиру знімати – не хочу, щоб діти через мене сварилися. Може, син допоможе. Хоча у нього витрат зараз і так досить: дитина, дружина в декреті.
Отак в житті буває, заплутано все та сумно. Мати на старості років, маючи власне житло, шукає свій куток.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
