Свекруха почала отруювати моє життя практично відразу. На весілля вона одягнула чорну сукню. Потім гостювала у нас тижнями, а через деякий час переїхали до нас назовсім. Як я помилялася, коли думала, що мій чоловік – інший. Хоч і пізно, але я зрозуміла, що від цієї сімейки потрібно втікати якнайшвидше
Є такі сім’ї, з яких треба бігти відразу, не озираючись. Я познайомилася з родиною чоловіка тільки тоді, коли виходила заміж. Свекруха зі свекром і молодшим сином приїхали з глухого села спеціально на наше весілля, напередодні цієї урочистої події. За матеріалами
Розмістили ми родичів чоловіка у моїх батьків.
Для початку, свекруха примудрилася мало не посваритися з моєю мамою. Маму мого майбутнього чоловіка не влаштувало те, що при наявності автомобіля у моїх батьків, їй довелося трястися в автобусі. Точних її слів мама не пам’ятає, але сенс був такий:
– Мене тут не чекають і не поважають. Але ж я – практично член вашої родини. Навіть боюся уявити, як ви ставитеся до мого сина. – плaкала свекруха.
Моя мама була в курсі, що сім’ї чоловіка ми відправили гроші на таксі, щоб вони з комфортом до нас добралися. Вона поцікавилася у моєї свекрухи:
– Вам же діти дали гроші на таксі? Чому Ви поїхали на автобусі?
– А яке право ви маєте рахувати чужі гроші? Те, що мені дав син – як хочу, так і витрачаю. Могли б і приїхати за нами, не переломилися б, – стиснула губи свекруха.
На весілля вона одягнула чорну сукню. Тост, виголошений матір’ю чоловіка, був досить дивним:
– Молодець, сину! Я пишаюся тобою – ти зачепився в місті. Я чекаю, коли ти забереш свою сім’ю до себе.
Їй не подобалося взагалі нічого. Коли офіціант приніс батькам чоловіка страву з морепродуктами, свекруха заверещала:
– Отруїти мене хочете? На спадок зазіхнули?
Свекор сидів червоний від сорому, мій чоловік ледве заспокоїв свою матір. Якщо що, спадок там – похилений будинок та свинарник.
Моя зіпсована сукня, відштовхування, щоб сфотографуватися з сином для фотографій молодят, влаштована бійка з моєю двоюрідної тіткою – далеко не все, що вчудила свекруха на весіллі. Закінчилося все таємним вилученням вмісту конвертів і несподіваним від’їздом свекрухи і компанії.
Чоловік довго вибачався за поведінку своєї матері і обіцяв особисто компенсувати вкрадене:
– Тепер ти розумієш, чому я з ними не спілкуюся.
Я тоді дуже здивувалася: як в такій жахливій сім’ї могли виховати такого чудового хлопця, як мій чоловік. Цікаво, з чого я взяла, що чоловік відрізняється від своїх родичів?
Мої батьки, як і обіцяли, на весілля подарували мені квартиру. Ми з чоловіком і раніше в ній жили, але належала вона татові. Чоловік образився, що квартира не в його власності. І я, дура, подарувала йому половину – ми ж одна сім’я, любимо один одного і ніколи не розлучимося.
З того моменту, як чоловік став другим власником нашого житла, наше життя змінилося: свекруха стала надто частим гостем в нашому домі. Вона гостювала тижнями, приїжджаючи то зі своїм чоловіком, то з молодшим сином. А коли молодшому брату чоловіка настав час вступати, то свекруха з ним переїхали до нас назовсім.
На мої обурення, чоловік відповідав:
– Це – і моя квартира. І якщо я хочу, щоб мама жила з нами – ти мені не указ.
Свекруха дуже раділа подібним словам синам. Вона його підбадьорювала:
– Так, сину, не слухай дружину! А то зовсім зажрались в своєму місті – нас, сільських, і за людей не вважають.
А на розлучення я подала тому, що молодший брат чоловіка намагався залізти мені під спідницю. Чоловіка не було вдома, а свекруха, на мої крики, порадила мені зaткнутися:
– Сама перед хлопчиком хвостом крутиш. Від тебе не yбуде.
Я спробувала їх вuгнати, але свекруха тицьнула мені в обличчя дарчу:
– Бачиш, як треба дітей виховувати? Відправила сина в місто, щоб одружився на квартирі – він так і зробив. І мамі коханої частку подарував. Тепер я тут господиня!
Я зібрала речі і пішла. Батьки і спільні друзі були вражені. Квартиру довелося розміняти. Не знаю, що купили колишній чоловік з матір’ю, але свої гроші я віддала батькам. І жити з ними залишуся.
Ніколи в житті більше заміж не вийду. Іноді замислююся, а якби я дитину народила? З такою-то спадковістю. Я ж хотіла, плaкала, що не виходить.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
