Ми з чоловіком все життя дуже допомагали його мамі, їздили до неї кожної суботи, і я сподівалася, що свекруха це якось врахує, коли ділитиме спадщину. Та виходить – я помилилася.
Живемо ми окремо, в місті, в моїй квартирі, яка мені дісталася у спадок від бабусі. Не найкращий варіант, але хоч щось.
Я розумію, що рано чи пізно нам доведеться думати про покупку нової квартири, адже у нас зараз старий, панельний будинок.
Одружені ми з чоловіком вже 13 років, у нас росте дві донечки.
Діти вже теж звикли до наших постійних поїздок в село. Їм не завжди це подобається, у них інколи свої плани, та в суботу ми завжди все відкладаємо і їдемо до свекрухи.
Треба зауважити, що ці поїздки обходяться нам не дешево. Їдемо ми своєю машиною, яку щоразу треба заправляти, та на ці витрати чоловік навіть уваги не звертає, мама – то для нього святе.
Особливо багато роботи в селі навесні і восени – треба впорядкувати город, подвір’я.
Всю роботу робимо ми з чоловіком, а свекруха віддячує нам продуктами – коли яблук дасть додому, коли картоплі.
Ми б все це і на базарі могли купити, навіть би дешевше вийшло, ніж їздити по 50 кілометрів в одну сторону в село.
Але справа тут не в продуктах, а в тому, що мама має відчувати, що їй є кому допомогти, що вона не одна.
Крім мого чоловіка, який, я вважаю, є дуже хорошим сином, у свекрухи є ще дочка.
Та зовиця зараз живе за кордоном, 7 років тому виграла Зелену Карту в Америку і разом з чоловіком і дітьми виїхала.
Мамі вона не допомагає, бо поки ще не стали на ноги і просто не мають такої змоги.
Свекрусі 64 роки, тому про спадок ми ще навіть і не думали.
Але нещодавно я дізналася, що вона продала хату своєї мами.
Бабусі чоловіка не стало чотири роки тому, а свій невеликий будиночок вона залишила своїй дочці, мамі чоловіка.
Сам дім особливої цінності не мав, бо був старий, і за нього багато не виручиш.
Але сама земельна ділянка знаходилася у дуже зручному місці, майже в центрі села, тому свекруха отримала з продажу кругленьку суму в кілька десятків тисяч доларів.
Я навіть подумати не могла, що цими грошима вона з нами не поділиться.
Поділилася своїми думками з чоловіком, він зі мною погодився.
Ми вирішили продати свою квартиру і купити нову, більшу і в кращому районі.
Чоловік мав поговорити з мамою і попросити в неї суму, якої нам не вистало для покупки квартири.
І яким же було наше здивування, коли ми почули від свекрухи, що всі гроші вона відправила доньці в Америку, бо та вирішила там придбати житло і потрібна була певна сума на перший внесок.
Я дуже засмутилася, навіть розізлилася, адже все життя ми допомагаємо свекрусі, а натомість для нас у неї немає нічого.
Ну хіба це справедливо?
Після цього мені навіть більше не хочеться до неї їхати.
Чоловікові моєму теж неприємно, але він ще на щось сподівається. Каже, що зараз мама допомогла сестрі, а колись допоможе і нам – перепише на нас свій будинок.
Та мені вже в це мало віриться, хто зна, а може зовиці знов терміново знадобляться гроші?
Я вважаю, що свекруха з нами поступила дуже некрасиво.
А яка ваша думка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
