Я зараз це дуже добре розумію, що дуже добре, коли людина доросла, а у неї ще є батьки і з ними все добре, це дуже велике щастя, насправді, яке дається не всім.
Але, якщо їх допомога несе за собою встановлення власних правил в молодій сім’ї – це неминуче принесе за собою неприємності та зіпсує стосунки в родині і в сім’ї.
Саме так в нас з чоловіком і склалося, на жаль.
Ми з Олегом маємо свій власний великий будинок і до нас дуже часто приходять в гості його тато з мамою.
Моя свекруха взагалі не приховує свою якусь незрозумілу неприязність до мене.
І ще на нашому весіллі вона висловила мені думку про свої сподівання на те, що наш шлюб буде недовгим і що незабаром в їхньому домі буде жити інша жінка, яка буде гідною парою її сину, адже вона не рада, що в сина шлюб саме зі мною.
Прикро, що мама Олега так відноситься до мене з перших днів лише тому, що все життя мріяла про те, щоб її сина знайшов красиву і багату наречену.
А я людина з бідної сім’ї, ще й красою мене доля не наділила, особливо.
Батьки мого чоловіка – люди досить таки заможні, тому й зрозуміло, що й невістку вони чекали лише таку, як самі, а я в їх мрії зовсім не вкладаюся.
Та у нас з Олегом були щирі почуття і він батьків не слухав, а таки покликав заміж мене.
Будинок, в якому ми живемо, належить Олегові, але збудували цей будинок його тато й мама для мого чоловіка, тому я і почуваються в ньому й досі, як не в себе вдома, бо розумію, що родина чоловіка лише докоряє мені за це, що я прийшла на все готовеньке.
Часті гостювання мами Олега у нас, звичайно ж, супроводжуються різного роду повчаннями та усякими настановами.
Свекруха своєму синові не робить зауважень, не роздає порад, вона, чомусь, має діло лише до мене.
Мою думку про те, що дитину не варто привчати до рук, адже вона швидко звикне, мама Олега категорично навіть слухати не хоче і переконати її в цьому просто неможливо.
І так відбувається з того часу, відколи я пришла в цей дім, вона вважає, що раз я живу з її сином у їх домі, то маю в усьому слухати її, інакше – я просто невдячна невістка.
Мама чоловіка може приходити до нас коли вважає за потрібне, намагається вчити мене робити все на її лад, може сама господарювати на кухні, ніби хоче показати, що вона тут господиня, а не я.
Одного разу я навіть попросила свого чоловіка, щоб він поговорив зі своїми батьками, сказав їм, щоб ті приходили не так часто до нас, адже я теж втомлююся і хочу хоч трохи відчувати себе господинею в себе вдома, адже коли в нас батьки чоловіка, я відчуваю, наче мама Олега прийшла спеціально, щоб проконтролювати мене, як начальниця якась, чи я все добре роблю і чи все сподобається їй.
Та Олег взагалі не звертав увагу на мої слова, він вважає, що я перебільшую в усьому.
На думку чоловіка – бабуся та дідусь мають таке ж право, як і батьки і він нічого не бачить в тому, що вони часто приходять до нас в гості і сидять з нашим дитям.
Олег не став на мою сторону, більше того – пояснив мені, що його мама нічого поганого мені не хоче, коли дає поради, тому краще прислухатися до них, бо мама багато прожила, вона вже людина мудра, а якщо мені щось не подобається, то краще вже промовчати мені, щоб не вносити суперечки в родину, так краще буде для всіх.
І ось, в неділю зранку, коли чоловік був зайнятий, він щось робив на дворі, до нас знову прийшла його мама, не попередивши про свій прихід, як завжди.
Щоб не втомлювати одна одну, я зібрала дитину і пішла гуляти.
Після прогулянки, зайшовши в дім, виявилось, що чоловіка вже вдома немає – він пішов працювати, а його мама залишилась в нас сама.
Я пішла до своєї кімнати, щоб погодувати дитину, адже розуміла, що мама зараз знову мене буде повчати, їй часто щось не подобається в мені.
Та вона зайшла в кімнату і почала повчати, що потрібно менше було гуляти на вулиці, бо дитина пізно їсть.
Прохання про те, щоб вона вийшла і дала можливість погодувати дитину в спокійній обстановці лише зробили складнішою цю ситуацію.
Тому я вирішила піти погуляти ще трохи, щоб заспокоїтись і не продовжувати взаємні звинувачення один на одного.
Вранці я сказала Олегові, що мені дуже непросто, адже його батьки постійно мене повчають.
Натомість, мій чоловік відповів мені, що все відбувається з моєї вини.
Олег пояснював мені, що його батьки зробили для нас дуже багато, тому при будь-яких обставинах їх потрібно слухати, вони важливі люди в нашому житті.
Я дуже втомилася так жити?
Невже це нормальне відношення до мене?
Чи правильно це і що мені зробити, щоб батьки чоловіка змінили ставлення до мене і свекруха перестала повчати мене?
Фото ілюстративне.
