fbpx
Життєві історії
Свекруха на свята накриває шикарний стіл, кличе в гості молодшого сина з невісткою, не забуває і про заможних сватів, а нас запрошує так, щоб ми відмовилися і не прийшли. Про своїх батьків я взагалі мовчу, вони у свекрухи в гостях ще жодного разу не були, адже вони – звичайні робітники, яких вона соромиться

Моя свекруха має двох синів, між якими робить велику різницю. Мій чоловік старший в сім’ї, у нього є ще молодший брат. Так вийшло, що ми з чоловіком одружилися дуже рано, чоловікові було 19 років, він якраз закінчив медучилище, а я школу.

Після одруження ми почали жити у свекрухи, вона відразу мене не злюбила, вважала мене простачкою. Сама свекруха все життя працювала на серйозних посадах, тому хотіла більш перспективної невістки, ніж я.

Після весілля у нас народився син, наші відносини настільки зіпсувалися, що я була змушена повернутися жити до своїх батьків. Ні я, ні чоловік, так і не здобули вищої освіти, бо незабаром у нас народився ще один син, я довго сиділа в декреті, а чоловік був змушений працювати на двох роботах, щоб прогодувати сім’ю.

Зараз ми живемо майже 15 років, у нас все чудово, але з свекрухою відносини так і не стали теплішими. У нас немає вищих освіт, немає дорогих машин і діамантів. Ми – звичайнісінька сім’я. Руслан працює на швидкій, а я продавцем в магазині. І у мене, і у чоловіка робота досить важка, але матеріально ми нормально забезпечені, допомоги у батьків не просимо, живемо окремо, нещодавно нам дісталася квартира від моєї бабусі.

Я вважаю, що у нас все добре, але свекруха нас соромиться. Вона так і каже, що їй соромно перед друзями і знайомими. У всіх діти з вищими освітами, при посадах, з хорошими зарплатами, зі своїм житлом, дорогими машинами, купують путівки в дорогі готелі, а ми живемо скромно, без зайвого пафосу. Коротше, ми не як всі ті, з ким вони спілкуються.

Свекруха і далі займає пристойну посаду, свекор працює директором школи, їх молодший син закінчив медакадемію, став лікарем, одружився з дівчиною, теж лікаркою, в якої всі родичі лікарі. Така невістка дуже сподобалася моїй свекрусі, на відміну від мене.

І тільки Руслан, як каже його мама, невдаха. Невдало одружився, я не з багатих і гламурних, невдалу дорогу по життю вибрав, невдала робота, всюди все не так. А нам чудово! Ну і нехай свекруха нас не запрошує, коли у них гості.

При чому, вона соромиться і нас, і моїх батьків. Свекруха на свята накриває шикарний стіл, кличе в гості молодшого сина з невісткою, не забуває і про заможних сватів, а нас запрошує так, щоб ми відмовилися і не прийшли. Про своїх батьків я взагалі мовчу, вони у свекрухи в гостях ще жодного разу не були, адже вони – звичайні робітники.

Ну і нехай їй соромно, що у неї такий неосвічений син, хоча це спірно. Ну і нехай ми інші, не такі, як діти її знайомих. Але в цьому житті нас все влаштовує. А ось те, що мама його соромиться, і мене, і його це ображає. І мені шкода, що вони віддаляються один від одного, стають чужими.

Мені шкода, що Руслан останнім часом, посилаючись на зайнятість, не хоче їхати до батьків. Навіть батька з ювілеєм просто забіг вранці привітати, а на торжество ми не пішли, щоб не бентежити батьків перед друзями і колегами. Я вважаю, що це неправильно, але це так.

Фото ілюстративне – korrespondent.net.

You cannot copy content of this page
facebook