fbpx
Життєві історії
Свекруха моя – золота людина, тому я багато років була готовою до того, що мені її доведеться доглядати на старості років. Мене вона відразу прийняла, я їй стала як рідна дочка, з онукою постійно допомагала, практично весь одяг їй купувала, вона як лялечка вбрана була з пелюшок. І от настав той день, коли чоловік привіз деякі речі своєї мами додому, а за пару днів мав привезти свекруху. Але в нашій сім’ї зараз проблеми. Я вже не хочу мами чоловіка

Непроста у нас зараз обстановка в сім’ї, дуже непроста. Сім’я невелика у нас – я, чоловік і наша донька 17 років, але так вийшло, що треба забрати до нас додому ще й свекруху, маму мого чоловіка, за нею потрібен догляд, і крім нашої родини, скоро буде нікому її взяти до себе зовсім.

Свекруха постійно лежить, зараз з нею живе її рідна сестра, тітка мого чоловіка Степана, доглядає за нею цілодобово. Але тітка Ольга скоро їде назавжди до своєї дочки, буде там сидіти з онуками. З ким залишити свекруху?

Соцпрацівник – не вихід, адже він приходить на пару годин в день, в якийсь будинок престарілих ми її точно не віддамо. Доглядальниця з проживанням? Ну дуже дорого, та й немає довіри до людини чужої, щоб пустити жити її у своє житло.

Я не боюся ніяких труднощів, розумію, що ніхто крім нас не може цього зробити – таку золоту свекруху, як моя, треба ще пошукати. Мене вона відразу прийняла, я їй стала як рідна дочка, з онукою постійно допомагала, практично весь одяг їй купувала, вона як лялечка вбрана була з пелюшок у мене. Як доглядати за хворими – я знаю, моя мама, її вже, на жаль, правда, немає з нами, була лікарем, а я колись у неї в лікарні санітаркою підробляла в юності.

Загалом, мене це не лякає, я розумію, що стара людина вже потребує догляду і я вже декілька років була готова до того, що ми ось-ось заберемо маму чоловіка до себе. Тим більше правою рукою свекруха ще трішки щось може робити, а фахівці кажуть, що вона і ходити, можливо, ще буде, справа часу.

Але тут інша проблема: вся справа в моїй рідній доньці Марині, яка ніяким чином не хоче стару недужу бабусю в наш будинок приводити. Вона не хоче запаху в будинку, то, що їй доведеться іноді доглядати за бабусею.

Складність ще полягає в тому, що у нас трикімнатна квартира із суміжними кімнатами: від великого залу йдуть дві маленькі кімнати – доччині і наша спальня. Я вже пропонувала такий варіант: бабусю помістимо в нашій спальні, а самі з батьком поселимося в залі. І тут Марина незадоволеною залишилася: до неї приходять подруги, вони будуть соромитися проходити повз нашої кімнати. Дочка тільки за те, щоб ми взяли доглядальницю, яка сидітиме біля неї, або здали бабусю в будинок для людей похилого віку, а інакше вона піде з дому сама.

Я знаю, у дочки дуже непростий характер. Ми з чоловіком її занадто довго в усьому догоджали, і наша бабуся теж. Причому я в повному занепокоєнні: дочка не хоче впускати в будинок бабусю, яка, можна сказати, жила заради неї. Так, люди похилого віку, виявляються, ще й недужають, а не тільки доглядають маленьких примхливих дівчаток. Ось цього дочка зрозуміти не може, їй неприємна старенька людина просто. Я кілька разів відправляла дочку до свекрухи додому, щоб вона привезла їй ліки і гостинці, і кожен раз дочка аж морщиться, коли чує про це. Чесно – хочеться їй все своє незадоволення висказати, коли вона зморщується! Чи вона думає, що не буде такою ж старенькою жінкою.

У мене на роботі є подруга, я якось говорила з нею про свою проблему. Вона каже, що дочку теж зрозуміти можна: ми ростили її буквально в найсприятливіших умовах, а тут зона її комфорту буде порушена, тому вона так і веде себе. Але мені ця розмова нічого не дала – проблема-то не вирішена. Прошу дочку не гніватися і зрозуміти, але вона ніби не чує: «Або я вдома, або бабуся. Якщо що – мене є подружка, піду до неї жити!». Чоловікові це набридло, він спеціально перевіз деякі речі свекрухи заздалегідь до нас додому. Дочка демонстративно пішла до подруги на два дні, але потім прийшла, коли дізналася, що бабуся ще буде місяць під наглядом у тітки.

Я на роздоріжжі. Все ж вона мені дочка рідна та єдина моя надія на майбутнє, тим більше ще неповнолітня.

Дочка стала якоюсь засмученою. Чоловік каже: «Нехай йде, куди хоче, якщо у неї душі немає!». А я не можу – це ж дочка рідна.

Я вже почала сумніватися, що свекруху потрібно перевозити до нас, може все ж доглядальницю для неї взяти? Тоді чоловік сказав, що сам піде до матері піклуватися про неї, раз ми такі. Що мені робити, навіть не знаю як правильно вчинити, щоб усім було добре?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – promingazeta.blogspot.

You cannot copy content of this page