fbpx
Життєві історії
Свекруха моя багато років працює в Італії. Вона приїхала перед нашим весіллям, допомогла все організувати, навіть сукню мені купила сама, яку я вибирала. Свекри мої люди багаті, але я розчарована цим

Коли ми з Миколою одружилися, його батьки нам дуже допомогли.

Вони ще до шлюбу купили Миколі хорошу квартиру.

А після того, як ми зіграли весілля – свекри допомогли нам зробити в ній гарний ремонт.

Батьки мого чоловіка купили нам меблі, навіть його мама посуд весь в квартиру придбала.

Я, щиро кажучи, дуже вдячна їм за це, вони хороші люди і дуже турбуються про наш добробут.

Справа в тому, що мої свекри завжди були заможними людьми.

Моя свекруха вже багато років в Італії на заробітках.

Мати чоловіка ще й до нашого одруження була за кордоном.

Приїхала перед нашим весіллям, все допомогла організувати, доклалася дуже.

Нічого не шкодувала нам, навіть весільну сукню, яку я обрала, вона сама оплатила, мовляв нам молодим гроші ще знадобляться.

Свекор теж нам в усьому допомагав, я вдячна їм обом за це.

Я сама родом з села, мої батьки й близько не мають таких статків, як їх свати.

Тому допомагати, на жаль, так нам з чоловіком вони не можуть.

Та й у моїх батьків є ще дві доньки, які ще навіть не вийшли заміж.

Татові з мамою ще моїх сестер потрібно ставити на ноги.

Та, як тільки ми з Миколою приїжджаємо в село, мої мама з татом готові нам дати усе, що у них є: і городину найкращу, і консервацію, і сир, і сметану.

Батьки мої дуже люблять мого чоловіка, як рідного сина, та й Микола сам все прекрасно бачить.

Нещодавно у батька чоловіка був день народження, йому 52 роки.

Святкували в невеличкому кафе, свекруха теж повернулася з Італії.

Свекри запросили найближчих родичів та друзів.

Ми з Миколою купили його батькові гарний подарунок, на який витратили 2 тисячі гривень.

А на початку лютого був у мого тата ювілей, йому – 55 років.

Батьки запросили нас до себе в село, де зібралася вся родина та сусіди.

Я стала шукати подарунок татові.

Правду кажучи, розраховувала, що й йому ми щось купимо за 2 тисячі гривень, вже щось таке підбирала.

Та чоловік сказав, розраховувати на гривень 500.

Микола пояснив, що зараз часи у нас непрості.

Для села і 500 гривень це великі гроші.

Та й батьки мої святкують вдома, в хаті, готує мама сама, це простіше.

А його батьки витратилися на дорогий ресторан, щоб ми гарно відпочили, тому батьки витратили набагато більше грошей, відповідно і ми їм більше подарували.

Чоловік вважає, що це справедливо, так усім добре буде.

Я не стала сперечатися, вибрала татові подарунок за 500 гривень.

Приїхали в село, мама старалася, весь час щось готувала сама, підносила до столу смачні страви, сестри бігали біля гостей, все було таким смачним, навіть кращим чим в ресторані.

В кінці вечора моя мама так втомилася і я згадала свекруху, яка сиділа на святі чоловіка за столом, святкувала з усіма, жодного разу не встала.

Мені стало шкода свою маму, і прикро на душі за себе, адже я не оцінила їх працю і погодилася купити своєму батькові гірший подарунок, ніж татові чоловіка.

Мені досі прикро через це.

Я поважаю своїх свекрів і люблю батьків чоловіка.

Але вважаю, що зробила дуже неправильно цього разу. Хіба не так?

Для чого ділити батьків?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page