Коли ми з Миколою одружилися, його батьки нам дуже допомогли.
Вони ще до шлюбу купили Миколі хорошу квартиру.
А після того, як ми зіграли весілля – свекри допомогли нам зробити в ній гарний ремонт.
Батьки мого чоловіка купили нам меблі, навіть його мама посуд весь в квартиру придбала.
Я, щиро кажучи, дуже вдячна їм за це, вони хороші люди і дуже турбуються про наш добробут.
Справа в тому, що мої свекри завжди були заможними людьми.
Моя свекруха вже багато років в Італії на заробітках.
Мати чоловіка ще й до нашого одруження була за кордоном.
Приїхала перед нашим весіллям, все допомогла організувати, доклалася дуже.
Нічого не шкодувала нам, навіть весільну сукню, яку я обрала, вона сама оплатила, мовляв нам молодим гроші ще знадобляться.
Свекор теж нам в усьому допомагав, я вдячна їм обом за це.
Я сама родом з села, мої батьки й близько не мають таких статків, як їх свати.
Тому допомагати, на жаль, так нам з чоловіком вони не можуть.
Та й у моїх батьків є ще дві доньки, які ще навіть не вийшли заміж.
Татові з мамою ще моїх сестер потрібно ставити на ноги.
Та, як тільки ми з Миколою приїжджаємо в село, мої мама з татом готові нам дати усе, що у них є: і городину найкращу, і консервацію, і сир, і сметану.
Батьки мої дуже люблять мого чоловіка, як рідного сина, та й Микола сам все прекрасно бачить.
Нещодавно у батька чоловіка був день народження, йому 52 роки.
Святкували в невеличкому кафе, свекруха теж повернулася з Італії.
Свекри запросили найближчих родичів та друзів.
Ми з Миколою купили його батькові гарний подарунок, на який витратили 2 тисячі гривень.
А на початку лютого був у мого тата ювілей, йому – 55 років.
Батьки запросили нас до себе в село, де зібралася вся родина та сусіди.
Я стала шукати подарунок татові.
Правду кажучи, розраховувала, що й йому ми щось купимо за 2 тисячі гривень, вже щось таке підбирала.
Та чоловік сказав, розраховувати на гривень 500.
Микола пояснив, що зараз часи у нас непрості.
Для села і 500 гривень це великі гроші.
Та й батьки мої святкують вдома, в хаті, готує мама сама, це простіше.
А його батьки витратилися на дорогий ресторан, щоб ми гарно відпочили, тому батьки витратили набагато більше грошей, відповідно і ми їм більше подарували.
Чоловік вважає, що це справедливо, так усім добре буде.
Я не стала сперечатися, вибрала татові подарунок за 500 гривень.
Приїхали в село, мама старалася, весь час щось готувала сама, підносила до столу смачні страви, сестри бігали біля гостей, все було таким смачним, навіть кращим чим в ресторані.
В кінці вечора моя мама так втомилася і я згадала свекруху, яка сиділа на святі чоловіка за столом, святкувала з усіма, жодного разу не встала.
Мені стало шкода свою маму, і прикро на душі за себе, адже я не оцінила їх працю і погодилася купити своєму батькові гірший подарунок, ніж татові чоловіка.
Мені досі прикро через це.
Я поважаю своїх свекрів і люблю батьків чоловіка.
Але вважаю, що зробила дуже неправильно цього разу. Хіба не так?
Для чого ділити батьків?
Фото ілюстративне.
