Моя свекруха живе від нас далеко, в іншому місті.
Після весілля ми з чоловіком стали жити в квартирі, яка дісталася моїй свекрусі у спадок від її власної мами.
Я, звичайно, була і не проти сама з Дмитром орендувати собі житло, але його мама нас переконала, що так буде краще для всіх.
Пояснила, що живе вона далеко, тому набридати нам не буде абсолютно ні чим, частими приїздами нас не втомлюватиме.
Я не проти, звісно, щоб мама Дмитра приходила до нас в гості.
Просто хотіла бути господинею у своєму власному домі.
Та Дмитро теж переконував мене, що так буде лише краще, адже ми зможемо відкладати гроші на своє власне житло, а не віддавати їх за оренду, а гроші зараз це великі, та й заробити їх зовсім непросто у наші дні.
А потім я народила донечку і мама чоловіка стала до нас приїжджати дуже часто.
Квартира у нас однокімнатна, місця зовсім небагато, як для стількох людей, а мама Дмитра залишалася в нас на тиждень, а то й більше.
Все б нічого, але приїжджає вона до себе додому, звичайно, тому сказати їй я не маю нічого і це зрозуміло.
Так, як моя свекруха не любить з собою возити сумки, то нічого з собою не бере: ні зубної щітки, ні пасти, ні мила, ні шампуню, а любить користуватися тим, що їй потрібно.
Мене це дивує дуже і трохи гнівить.
Ну як так? Ну чому? Невже важко таку річ з собою взяти?
Наприклад, наше мило їй не подобається і шампунь у неї особливий.
Відразу, як тільки мати чоловіка приїжджає до нас, то дає моєму чоловікові список, щоб він їй купив все необхідне, звісно, грошей на це не дає.
Потім, як мама їде додому, то все забирає з собою, каже, що вона нам не потрібне, ми цим користуватися все одно не будемо, а їй воно треба, тому й забирає.
І так щоразу коли свекруха приїжджає до нас.
Мати чоловіка приїжджає до нас і просить, щоб я їй щось дала: те і те їй потрібно.
Я й досі їй сказати не можу нічого, адже живемо в квартирі її.
Я відчуваю, що повинна в усьому їй годити.
Зараз у нас мала дитина, грошей відкладених у нас мало і йти на орендовану квартиру ми не зможемо і свого купити зараз немає змоги.
Не знаю чи варто мовчати і робити вигляд, що все добре, коли мама чоловіка три тижні може сидіти з нами в однокімнатній квартирі?
Як їй про все сказати, що не правильно це, щоб вона зрозуміла і не образилася на нас?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати