Свекруха днями відзначила свій 80-річний ювілей, але я навіть не поїхала її вітати, чоловік сам поїхав до своєї мами.
Ми з чоловіком прожили майже 30 років, з них 25 років я намагалася бути хорошою невісткою для матері чоловіка. Але як не старалася, так і не отримала ні її любові, ні доброго ставлення.
Я народила трьох дітей, в домі тримала чистоту і порядок, працювала на роботі, мала добру репутацію серед людей, але все одно була поганою в очах свекрухи.
10 років тому, коли захворів свекор, чоловік весь день працював, а я доглядала за його батьками. Та навіть ці мої старання ніхто не оцінив.
Поки був живий свекор, свекруха ще стримувалася, але коли його не стало, то вона розгорнулася з усією силою.
Добре, що в цій ситуації хоч чоловік завжди був на моєму боці. І при ньому вона мовчала.
Зате люди навколо говорили, як вона ходить по вулиці і розповідає різні нісенітниці про мене. І онуків теж.
Мене люди часто питали, як я все це витримую, але я не хотіла ще більше загострювати ситуацію, намагалася свекруху підкорити хорошим ставленням.
Та одного разу стався випадок, який і розставив все на свої місця.
Чотири роки тому не стало мого тата. І я на сороковий день хотіла з’їздити до себе додому, так вона закотила таку сцену, тому що їй треба було терміново їхати в гості до куми.
А машина наша. І бачте, ми повинні її ж і возити.
Ось тоді щось і надломилося в мені. Я зрозуміла, що ця людина ніколи не зміниться, якщо вона навіть в цій ситуації не перейнялася моїм становищем.
Я чекала від неї хоч якогось елементарного співчуття, але виходить, що їй на всіх і на все байдуже.
Відтоді я перестала спілкуватися з нею, і мої діти теж. Я їх про це не просила, вони самі так вирішили.
Я не забороняю ні дітям, ні чоловікові їздити до неї або дзвонити.
Мені просто стало байдуже. Але діти не їздять до неї і навіть не телефонують своїй бабусі.
Чоловік обмежився тільки дзвінками по телефону три рази в тиждень.
У неї є ще дочка, вона старша за мого чоловіка. Так вона вже десять років не їздить до неї і не телефонує.
Тобто, її рідні діти не хочуть з нею спілкуватися, а це багато про що говорить.
Наскільки мені відомо, не спілкується свекруха і з усіма своїми сусідами – ні з ким не розмовляє.
Моїй свекрусі зараз 80 років. І ось тепер вона раптом чоловікові починає говорити, що я їй не телефоную, і внуки не приїжджають до неї.
Мені дуже шкода мого чоловіка, вона йому і досі вказує, що він має робити.
Я ніколи не говорила і не скажу чоловікові за неї жодного поганого слова – йому вона мати.
Так що не все залежить від невісток. Я сама вже свекруха, але я не чіпаю свою невістку, намагаюся її в усьому підтримати – нам нема чого ділити.
Та й два рази я вже і теща. І з зятями у мене чудові стосунки. Отже, можна добре жити, якщо постаратися.
Але з своєю свекрухою як я не старалася, нічого не вийшло, її вже не переробити.
То ж я вирішила просто не їхати і не вітати її з ювілеєм.
А мій чоловік образився, каже, що я могла б і забути все старе, і першою піти на примирення.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.