Як тільки моїм сватам при цьому всьому спокійно живеться? Донька вийшла заміж 9 років тому, двох дітей вже народили, дочка в декреті зараз, зять працює. Щоб допомогти, я для початку пустила їх жити в свою спадкову квартиру, яка дісталася мені від мами. Зять спочатку повторював, що планує брати квартиру в кредит, але заробітки у них такі, що на життя не вистачає, не те, щоб в кредити влізати. Частенько ще й у мене зичать до зарплати.
Онукам два з половиною роки і шість років, старший в цьому році йде в школу, а дочка посилено шукає роботу – гроші потрібні. Тієї компанії, де вона працювала до декрету, вже немає, тому Світлані доведеться починати кар’єру з нуля.
Навіть не з нуля, а з мінуса, яким для роботодавців, виявляється, є наявність двох маленьких дітей. Дізнавшись про них, багато хто просто відразу відмовляють.
Цього літа я планую вийти на пенсію, я би ще працювала, але на роботі вже «попросили», мовляв, давай дорогу молодим. Не знаю навіть, як ми будемо виживати. Я порахувала, на пенсію звести кінці нереально! Ціни ростуть на очах буквально на все.
Колись давно я планувала, що якщо буде зовсім туго, то я почну здавати в оренду другу квартиру. Але зараз про це не може бути й мови – не гнати ж дочку з сім’єю на вулицю. В крайньому випадку, ну це якщо вже взагалі більше ніяк, можна з’їхатися всім в одну квартиру, а іншу здати. Але цього, звичайно, дуже б не хотілося. Обидві квартири двокімнатні, якщо що, доведеться мені заселятися в дитячу, а значить, спокою не буде зовсім, ні вдень, ні вночі, адже у доньки двоє маленьких дітей.
Такого не хотілося б. Та й дочка з чоловіком не сильно зраділи, коли мати запропонувала їм обговорити ідею з’їхатися. Всі звикли вже жити самостійно, бути самі собі господарями. При спільному проживанні неминучі терки, непорозуміння різного роду, які життя не прикрасять точно.
Тоді я вирішила я зателефонувати сватам. Нехай вони пустять дітей в одну зі своїх квартир. У них їх дві, плюс заміський будинок, в якому вони і живуть. Квартири здають, дві пенсії отримують. Плюс сват ще працює, може пора і їм трохи допомогти. Так їм і сказала – я 9 років сім’ю дітей тягла, тепер більше не можу. Кажу, настала ваша черга допомагати, тим більше, що і можливості всі для цього у вас є! Так вона мені, знаєш, що заявила? Нічого, каже, заглядати в наш гаманець і рахувати наші гроші, це не гарно з вашої сторони.
Мені від обурення аж дух перехопило. За вісім років свати не допомогли молодій сім’ї ні копійкою. Живуть для себе, сваха у вільний час копається на грядках, сват веде якісь політичні диспути в фейсбуці. Навіть онуків жодного разу не взяли собі за місто, хоча б на вихідні. Це при тому, що їх власний син живе у мене. Відправили сина чужим людям і все. Тому я вважаю, вони зобов’язані допомогти, тепер їх черга.
Фото ілюстративне – zen.yandex.