fbpx

Сваху свою я до себе в Італію забрала, бо разом легше буде дітям на кватиру заробити. Анна погодилася, адже бачила, що я зла нікому не бажаю, а те, що було – давно залишилося в минулому

Сваху свою я до себе в Італію забрала, бо разом легше буде дітям на кватиру заробити. Анна погодилася, адже бачила, що я зла нікому не бажаю, а те, що було – давно залишилося в минулому.

Життя нам часом підкидає ще ті випробування, і лише від нас залежить, як ми їх пройдемо. Хто б міг подумати, що моєю свахою стане моя суперниця!

Ми з Анною в молодості закохалися в одного хлопця, і вибрав він не мене. Я багато років, що називається, “камінь за пазухою” носила, а тепер доля нам шанс дала помиритися. Син Анни сподобав собі мою доньку!

Ми з Анною родом з одного села, майже ровесниці, але подругами ми ніколи не були. Коли ми виросли, я стала зустрічатися з Михайлом, справа вже до весілля йшла. Але тут я дізнаюся, що Анна від мого нареченого дитину чекає! Він сам прийшов до мене і у всьому зізнався, мовляв, вибач, так вже вийшло…

А це село! Сором… Люди смакували цю новину ще довго… Я плакала, і не могла зрозуміти, чому коханий так підло зі мною вчинив…

Михайло з Анною одружився, у них син невдовзі народився.

А я з села поїхала в райцентр, на завод влаштувалася працювати, там і познайомилася з своїм чоловіком Василем. Ми теж одружилися, однокімнатну квартиру нам від заводу дали, і так ми стали собі жити.

Поступово все забулося, у нас з чоловіком донечка народилася. А про Михайла і Анну я намагалася навіть не згадувати, бо хоч і минали роки, а мене все ще боліло, я через це навіть в село і не їздила.

Пройшло багато часу, я вдовою стала, донька виросла. То ж я на заробітки в Італію поїхала, щоб дитині своїй допомогти з житлом.

Не минуло і двох років, як донька мені телефонує, і каже, що вона заміж виходить.

– Добре, – кажу, – знайом мене з своїм нареченим!

Я ледь не впала, коли по відеозв’язку донька мені майбутнього зятя показала – це був син Михайла, який як дві краплі води схожий на нього. Я повірити не могла, що таке буває! Ну як так, адже стільки хлопців навколо?

Приїхала я додому, щоб поговорити про весілля з майбутніми сватами, хоча і не уявляла, як я маю зустрітися з цими людьми, які причинили мені стільки болю.

Прийшла до нас Анна одна, бо теж два роки тому овдовіла. Глянула я на неї, і раптом зрозуміла, що життя продовжується, нам тепер нема що ділити, а наші діти майбутнє своє хочуть разом будувати.

Запропонувала я свасі їхати зі мною в Італію, бо все ж, разом легше буде нашим дітям на квартиру заробити.

Так ми полегенько з ворогів перетворилися у друзів, працюємо, гроші складаємо.

Я зрозуміла, що в житті, як на довгій ниві, може трапитися абсолютно все… Головне – в будь-якій ситуації залишатися людьми.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page