– Це ж Новий рік, сімейне свято, і треба святкувати всім разом, – переконує мене син, бо він бачив, що я не в захваті була від того, як ми всі разом провели Святвечір.

Зараз я вдома у відпустці, але взагалі я живу і працюю в Італії, уже майже 15 років.

За цей час я дуже гарно заробила, бо змогла збудувати собі великий будинок. І в цьому будинку зараз живе мій син з невісткою і внуками.

Я ніколи не обіцяла сину, що віддам йому будинок, все поки-що за документами належить мені. Але я казала сину, що може жити скільки треба, місця нам усім вистачить, а колись дім таки дістанеться йому, бо ж Юрій у мене єдиний син.

Приїхала я за кілька днів до Різдва, бо хотіла в цьому році все сама приготувати. А тут невістка мені каже, що її мама до нас приїде на Святвечір.

Звичайно ж, я не мала нічого проти, адже давно сваху не бачила. Та я навіть уявити не могла, на що перетворяться мої свята.

Перше, що мене сильно здивувало і навіть дещо засмутило, це те, що сваха взялася газдувати. З самого ранку прокинулася, пішла на кухню, і не порадившись зі мною, стала там щось готувати.

Оскільки у такий день я не хотіла неприємних сцен, то я промовчала, просто запитала її, що вона збирається готувати, а сама стала готувати щось інше, та настрій у мене суттєво зіпсувався. Ну як так? Чужа людина отак просто господарює у мене на кухні.

Але і це ще не все. Сваха слово за слово стала мене розпитувати, на скільки я приїхала, скільки я там в Італії заробляю, що додому цього разу привезла?

Мене ці її питання стали відверто дратувати, бо ми з свахою не настільки близькі, щоб говорити на такі теми. Тому я намагалася ухилятися від прямих відповідей.

Нарешті, все було готово, і ми сіли за стіл, та настрою у мене не було. Стали нам внуки колядувати, сваха витягла гаманець і дала їм по 100 гривень. Я теж дала по 100, але євро. І це, виявляється, не сподобалося свасі, бо вона на моєму фоні виглядала м’яко кажучи, не дуже.

Я щиро не могла зрозуміти, що я зробила не так? Я ж просто дала своїм внукам стільки, скільки вважала за потрібне. Я навіть не дивилася, що вона там давала – кожному своє.

Встала я з-за столу, сказала, що мене голова болить, і я йду в свою кімнату. Але через якийсь час я вийшла на кухню, щоб води випити, і випадково почула розмову невістки з її мамою.

– Не розумію, куди вона діває гроші? Будинок вже давно збудований, а вона заробляє по тисячі євро в місяць, могла б собі квартиру купити, а вам будинок залишити. Теж мені, заробітчанка! – сваха моя ніяк не могла вгомонитися.

А невістка лише їй підтакувала. Вона також вважає, що я мала би віддати їм свій будинок, а сама купити собі квартиру і жити окремо.

Мені від почутого аж недобре стало. Що ж це виходить? Я стільки років гарую на чужині, а сваха ось так просто приїхала, і мої гроші рахує? Це нікуди не годиться. Вона ж і на Різдво приїхала з пустими руками, бо вважала, що я можу і сама все накрити за свій кошт, адже я заробітчанка.

Я тоді їм нічого не сказала, але свою думку я сформувала, зрозуміла вже з ким маю справу.

Тепер син став казати, що сваха і на Новий рік до нас хоче приїхати, та я категорично відмовилася від цієї ідеї. Мені і Різдва вистачило.

Та сваха не збиралася так просто здаватися. Коли я сину відмовила, вона мене сама набрала, і стала щебетати, що було б добре ще й Новий рік разом, в сімейному колі, відзначити.

Я сказала, що добре, але в такому випадку усі витрати ділимо наполовину. А ця моя ідея вже свасі не сподобалася, вона навіть образилася.

Невістка дується, що я її маму не уважила, син мене жадібною називає, а я не розумію, що я зробила не так?

Невже якщо я заробітчанка, то за все платити маю я одна?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.