fbpx
Життєві історії
Сваха моя молодша за мене, вона гарно одягається, любить добре поїсти. Я дуже захоплювалася нею, навіть заздрила їй, поки не дізналася де вона бере гроші

Коли моя донька вийшла заміж, я була щаслива за неї, адже мій зять – хороша та добра людина. Я вважаю, що вікторії дуже пощастило з чоловіком.

Від допомоги або поради моєї Ярослав ніколи не відмовляється, корони на голові він не носить, дуже проста та порядна людина. Так ми з ним відразу домовилися: якщо у нас буде якесь непорозуміння – спокійно обговорюємо усі нюанси між собою, не тримаємо в собі, але і не ображаємося одне на одного, якщо виникне якесь непорозуміння.

Моя дочка теж має такий складний характер, я знаю її з дитинства, тому вже вивчила її, правду кажучи, з зятем мені набагато легше домовитися, з ним я спокійно можу знайти спільну мову і вирішити будь-яке питання, яке виникає у нас.

Живемо ми з родиною всі в одному місті: наші діти та їх матері. Ми з чоловіком розлученні вже давно, цілих 10 років я вже сама, так що до нашої сім’ї я його не відношу вже давно.

У всіх свою окрему квартиру, діти живуть окремо, тому, здавалося б, проблем ніяких бути не повинно. Проблема у нас саме в моїй свасі, матері мого зятя. Причому, цю проблему бачу лише я одна, крім мене усе всіх влаштовує, або всі роблять вигляд, що їх все влаштовує і просто мовчать, щоб вона не образилася.

Сваха моя – жінка вільна, вона трохи молодша за мене, але працювала вона за своє життя дуже мало, вона не звикла до цього. Так це щира правда, хоча повірити в це непросто. Хоча вона багато разів намагалася влаштувати своє особисте життя. Сваха то кимось розписувалася, з кимось так просто жила деякий час. Містечко у нас невеличке, все у всіх на виду, всі люди багато що знають одне про одного. А зараз, коли вік підійшов до пенсії – мати зятя залишилася зовсім одна, вона нічим не забезпечена, грошей немає, навіть комунальні нічим платити.

А пенсію вона ще не скоро буде отримувати, хоча якісь гроші отримує вона, звичайно. Як живе? Син її годує завжди, допомагає матері в усьому. А він не бізнесмен, звичайний собі працівник, все своєю працею йому дістається, заробляє добре, але ж у нього своя сім’я є і він, в першу чергу, має дбати про неї.

Прикро тим, що мати користується добротою Ярослава, він навіть слова їй не сказав: треба, так треба! Майже половину своєї зарплати Ярослав їй віддає, бо шкодує рідну матір. адже їй більше нікому допомогти.

Я намагаюся, як можу, допомагати молодій сім’ї. Гаразд – вони поки самі живуть, діток в них немає. Але молоді ж, одягнутися по-модному гарно хочеться, автомобіль новенький потрібно купити, бо у них старенька машина, часто ламається, багато грошей на ремонт йде. Та хіба мало у молодої сім’ї витрат, зараз так дорого все!

Зараз зять з донькою ремонт невеличкий у своїй квартирі роблять, від бабусі зятеві моєму дісталася у спадок. Вона його і виховувала сама, поки мати життя собі влаштовувала.

Дочка мовчить, не докоряє чоловіка, хвилюється, що знову він змін нічних набере або таксувати ночами піде.

Ну що за сваха людина така? Зовсім совісті у жінки немає. Якось я вирішила, що раз діти мовчать, я сама піду до неї. Думала, по-людськи поговоримо, може, совість її розбуджу, адже так не можна. Може ще вона сама собі заробляти і на роботу ходити, не стара ж вона ще зовсім. Хоч на свої потреби копієчку б мала. Та й синові легше буде. Але, як виявилося, що там немає з ким говорити. А я всього лише запропонувала їй роботу: давно собі пригледіла для підробітку. Сиди вахтером в маленькій організації, записуй в журнал, хто ключ взяв і прихід-відхід співробітників. робота не важка, для неї було б добре, заробила б грошей і між люди вийшла б.

Так сваха сказала, що за якусь мінімальну зарплату вона працювати не буде, ще й образилася на мене.

От як вирішити цю проблему, яку ніхто крім мене вирішувати не хоче? Але й діти далі так бідно житимуть, якщо я не допоможу їм розібратися в усьому. Чому я маю їм допомагати, коли мати зятя хоче брати лише готові гроші?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page