Моя подруга – справжня красуня, і до того ж, хороша людина. Але вона з багатодітної, бідної сім’ї, мати своє житло їй світило тільки при вдалому заміжжі. Але правильне виховання не дозволяло їй виходити заміж за розрахунком. Її батьки – приклад ідеальної сімейної пари, незважаючи на те, що вони бідно живуть, адже між ними панує любов.
От вона і чекала справжньої любові. Багатих женихів у подруги було хоч відбавляй, крутились біля будинку на шикарних машинах, з букетом квітів чергували. Але їй все було не так: один старий, інший товстий, третій лисий. І взагалі – вона до них нічого не відчуває, як можна?
А тут з’явився чоловік, не найкрасивіший і небагатий, але дуже привабливий. У нього дійсно важко не закохатися: він прикольний, може насмішити на рівному місці, не перестає дивувати. Правда, не всі зрозуміють його жарти, але мабуть для моєї подружки він став ідеальним чоловіком, вона з трепетом чекала зустрічей з ним, закохалася по вуха.
Якщо чесно – вона тільки перед заміжжям дізналася, що у нього є своя квартира: батько постарався для сина, адже він ще досить молодий – 26 років, заробив ще на приватне житло, хоча робота у нього прибуткова і перспективна.
І ось, народ почав обговорювати це весілля, мовляв, наречена не промах – захомутала красуня непоказного хлопця через квартиру, корислива дівка з багатодітної сім’ї! Ніхто ж чути не хотів, що вона могла в палацах жити і ні в чому собі не відмовляти, а не в однокімнатній квартирці. Але ж ні, рідня дружно радила нареченому: не думай дружину робити власницею в своїй квартирі, вона все відбере і вижене тебе!
Так ось, ця пара живе вже 14 років душа в душу, двоє дітей, трикімнатна квартира, працюють обоє. Так що, не збулося пророцтво родичів.
Я не така вже красуня, як моя подружка, але заміжня побувала два рази. З першим чоловіком ми розлучилися через рік, просто, без зайвого шуму. Другий раз серйозніше – з народженням сина, правда, жили у свекрухи, і теж не зрослося, розлучилися. Синові зараз 8 років. Після розлучення ми з дитиною переїхали вже на свою квартиру: не стало моєї бабусі, яка залишила мені простору двокімнатну квартиру.
Заміж я поки не збиралася, вистачило двох перших разів, але серцю не накажеш: закохалася в свого колегу на новому місці роботи, який теж пережив недавно розлучення і залишив квартиру дружині. Жив поки з мамою – не може ж він відразу купити собі квартиру, так просто не буває!
Ми почали зустрічатися, справа йшла до весілля. Активізувалися пліткарі: ось вона бідолаха, два невдалих заміжжя, готова кого завгодно в будинок притягти, аби штанами в будинку пахло. А чоловік і повівся на її квартиру, кому вона ще з дитиною потрібна?
Людям не зрозуміти, що існують почуття! У мене не було планів в найближчі кілька років закохуватися, а тим більше заміж виходити, але так вже вийшло.
Так і хочеться сказати – люди, прокиньтеся! На землі ще існує справжня любов! Причому тут користь, і безнадія? Не судіть про людей по собі.
Фото ілюстративне – daily.afisha.
