В хаті Марії вже два дні не світилося, і хоч Анна, її донька заборонила Світлані бігати до її матері, та не витримала і таки ввечері пішла до сусідки. Марія, виявляється, занедужала і вже три дні не вставала з ліжка. Її старенький телефон розрядився і вона не могла навіть нікому зателефонувати.
Світлана швиденько зробила бабусі чай, не перестаючи себе картати, чому раніше не прийшла подивитися що й до чого у її літньої сусідки. А все через те, що їй сюди забороняє ходити донька Марії, Анна.
Хата старої Марії знаходиться поруч з хатою Світлани. Дівчина живе сама, відколи не стало її мами, вона прикипіла душею до Марії. Сама не знає чому, але щось рідне відчувала вона до неї. Марія жила самотньо вже багато років. Її сина не стало давно, поїхав на заробітки, і більше мати його не бачила, прислали з чужини лише сумну звістку.
Є у Марії донька – Анна, вона з родиною останніх років десять живе в Чехії, до мами приїжджає лише на Різдво, і то не кожного року. Матір напризволяще вона не залишила, найняла жінку з села, яка приходить раз в тиждень, купує продукти і інші необхідні речі, варить їсти, прибирає, пере. Анна їй за це платить.
Поки Марія себе добре почувала, цього було більш, ніж достатньо. Але зараз з кожним днем 80-річній жінці все важче. Це бачила Світлана, тому просто так щодня забігала до сусідки. То хліба свіжого спече і принесе бабусі, то борщиком тепленьким чи вареничками порадує, їй не важко – готує для себе і ділиться з бабусею.
Візити Світлани були цінними для Марії не тільки через її допомогу, літня жінка дуже любила поговорити з нею, чого-чого, а спілкування їй дуже не вистачало. Донька телефонувала раз в тиждень, а Світланка прибіжить, і слухає без кінця її розповіді. Особливо цікаво було слухати, коли бабуся розповідала як «колись було…».
І справді, колись було все зовсім по-іншому. Хіба думала Марія, що залишиться одна на старість, маючи двох дітей. Але життя пройшло за своїм сценарієм… Світланка готова була бабусю слухати годинами.
Одного разу заздрісна сусідка зателефонувала Анні в Чехію і розповіла, що до її мами бігає Світлана. Напевно, не просто так, а хоче, щоб бабуся «за її доброту» переписала на неї свій будинок. Відтоді Анна заборонила Світлані приходити до її матері.
Тепер дівчина себе картала за те, що послухала цю дивну заборону, адже Анна приїде не раніше, ніж на Різдво. Вночі викликати лікаря не стала, побігла до сусідки, запитати, чи не має вона малини. Сусідка дала їй банку з малиновим варенням, а тоді і каже: «От що значить – рідне…».
Світлана нічого не зрозуміла, а сусідка їй відкрила таємницю – син Марії є батьком Світлани. Коли він почув про дитину, то не захотів одружуватися і поїхав з села. Цю таємницю знає і Анна, тому рідна тітка так не хоче, щоб Світлана приходила до її мами, а по суті – до своєї бабусі.
Марія про це нічого не знала, але сусідка пообіцяла, що при нагоді все їй розповість. Дивувалася тільки, як Марія за стільки років не побачила дивовижну схожість між Світланкою і її сином, як не відчула, що це її рідна онука…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
