З Стефою, моєю сусідкою, я знайома вже більше двадцяти років. Знаю, що у неї є єдиний син, Володимир. І скільки її пам’ятаю, у жінки завжди були проблеми зі здоров’ям. Вона постійно мені скаржилася, що її син не допомагає їй. Хлопець приїжджає тільки тоді, коли йому потрібні гроші або ще щось, а сама мати його не цікавить.
Цілком природно, що Стефа переписала квартиру на єдиного сина. Вона сподівалася, що коли зробить це, то він буде доглядати за нею до останніх днів. А хлопець, отримавши заповітний спадок, особливо не змінив свого ставлення щодо матері і відразу ж поїхав в місто. Цього варто було було очікувати. А Стефа, якій потрібен догляд, і далі залишилася одна.
Мені стало трохи шкода хвору жінку, і я вирішила, що не залишу її саму напризволяще. У мене самої вільного часу було не сильно багато, тому я звернулася до представників влади і попросила, щоб вони надали їй доглядальницю на півдня.
Натомість я почула відмову. Мені сказали, що у сусідки є син, який і повинен стежити за матір’ю. Їх не цікавить, що він егоїст, а мати йому потрібна тільки заради спадщини. Оцінивши тверезо всю ситуацію, я почала сама доглядати за Стефою. Зварю щось смачненьке собі, і відразу віднесу і їй, прийду до неї, поговорю, наведу порядок.
Ось уже більше шести місяців після роботи я спочатку йду до сусідки, а потім вже до себе додому. Її треба нагодувати, помити, переодягнути, впоратися трохи по дому і розважити трохи бесідою. Адже Стефа практично не встає з ліжка. Якось стає прикро за сусідку, що вона стільки років ростила і виховувала сина, а він так з нею поступив.
Мені багато знайомих раніше говорили, та й досі питають: «Це ти заради квартири так стараєшся?».
Я не приховую своїх справжніх намірів і відповідаю всім: «Так, а що тут такого? Зараз багато хто доглядає за самотніми хворими людьми, а ті натомість на послуги переписують житло на своїх доглядальниць».
Ось і я так подумала і вирішила допомогти сусідці. Але проблема полягає в тому, що в спадок вже включений її син. Хоч він і не доглядає за матір’ю, але за документами будинок після Стефи буде належати йому. А за що цьому хлопцю такий подарунок, якщо він практично забув про свою маму? Чого не можна сказати про мене: я кожен день відвідую сусідку, дбаю про неї, годую і купую їй все за власні гроші.
Якщо добре подумати, то я більше заслуговую на цю квартиру. От зараз міркую, чи можливо таке, що за мої послуги житло сусідки дістанеться мені, а не її синові? Невже не можна нічого змінити?
Фото ілюстративне – augustnews.
