У 18 років моя мама закохалася в гарного хлопця. Він мав дуже великий успіх у дівчат і користувався цим. Незабаром стало зрозуміло, що мама чекає дитину. Батьки наполягли на тому, що треба офіційно оформлювати стосунки. Так мої батьки зареєстрували шлюб за кілька місяців до мого народження.
Бабуся і дідусь, батьки моєї мами, придбали молодятам однокімнатну квартиру. Обставили її всім необхідним для нормального життя сім’ї.
Але проіснувала сім’я недовго. Тато не тільки не мав серйозних почуттів до мами, але навіть почав ненавидіти її через те, що вона «зіпсувала йому життя», змусивши з нею одружитися. Він почав їй зраджувати.
Мама любила, терпіла і сподівалася, що рано чи пізно він заспокоїться і, як то кажуть, все стерпиться-злюбиться. Батько ж і не думав заспокоюватися і, коли мені було два з половиною роки, пішов з сім’ї. Мама вже не боролася за збереження шлюбу: він вимотав і висушив її. Це мені розповідала бабуся, шкодували, що вони з дідусем наполягли на їхньому одруженні.
Ми продовжували жити з мамою удвох в тій же однокімнатній квартирі. Незабаром серйозно захворіла бабуся, а невдовзі її не стало. Дідусь через два роки привів у свій дім іншу жінку з дитиною і вже рідко спілкувався з нами. Без бабусі ми немов осиротіли, якщо не брати до уваги двоюрідної сестри мами, яка жила в іншому районі нашого міста. Спілкувалися ми з нею нечасто: у неї була своя велика родина – чоловік і троє дітей.
Мама, так і не встигнувши отримати професійної освіти, працювала на різних роботах з невисокою зарплатою. З раннього дитинства вона вселяла мені думку, щоб я ні в якому разі не слідувала її прикладу. Треба обов’язково дуже добре вчитися, здобути вищу освіту, влаштуватися на роботу за фахом, де гідно оплачуватиметься праця, а вже потім думати про заміжжя і дітей. Підходити до вибору чоловіка потрібно серйозно, з розумом, щоб не опинитися в такій ситуації, як вона. І не жити в такій бідності, як ми з нею.
Я старалася. Але, виявилося, погано. У 18 років закохалася в Стаса, хлопця із сусіднього двору, який нещодавно закінчив училище і почав працювати на заводі. І я не послухала порад мами, не піддалася її умовлянням і навіть благання. Стас знав, що моя мама налаштована проти нього, і заявив: мовляв, коли одружимося, він не хоче бачити тещу в нашому домі. Я думала, це він зопалу так сказав. Згодом і мама заспокоїться, і Стас відійде.
Ми зняли однокімнатну квартиру. Мама віддала мені з речей все, що могла, а також невелику суму грошей, яку збирала для мене. І сказала:
– Ти зробила свій вибір. Живи тепер як хочеш. Я не буду втручатися у ваше сімейне життя. Я робила для тебе все, що могла. І продовжувала б робити, якби ти не вирішила так рано вийти заміж та таку людину вибрати собі за чоловіка. То ж якщо виникнуть з твоїм чоловіком проблеми, не скаржся мені. Вирішуй все сама.
І вона дійсно не втручалася в наше життя. Мало того, взагалі не цікавилася ним, він не приходила, не дзвонила. Стас був тільки радий тому, що тещі начебто і не існує, тим більше такої, якій він не подобався. Коли я дзвонила мамі і про щось її питала, вона відповідала сухо і коротко. Швидко закінчувала розмову, посилаючись на зайнятість.
Двоюрідна тітка, з якою я кілька разів бачилася, говорила, що мама замкнулася в собі. Від неї пішов колись улюблений мій батько, тепер ось я її залишила. Мама набирає багато різної роботи, щоб зробити хороший ремонт в квартирі, і думає про те, як би заробити на більш-менш пристойну пенсію. Я тоді не дуже засмучувалася, що у мене з мамою обірвалися такі теплі, близькі, душевні відносини.
Народилася у нас з чоловіком дочка. Мама через тітку передала мені багато різних речей для дитини. Але сама вона не прийшла, а я і не кликала, так як цього не хотів Стас.
А через пів року після народження доньки у нас почалися проблеми. Стас заробляв недостатньо, щоб забезпечити сім’ю всім необхідним. Дорікав мене, що я не вмію господарювати і економити, як дружини його товаришів по роботі. Професійно він не ріс.
Почуття теж кудись пропали, між нами все частіше почали з’являтися непорозуміння. Він почав пити. І ось тут я пошкодувала про те, що не послухалася мами, і так швидко вийшла заміж. І освіти не отримала, і чоловіка доброго не маю.
Коли доньці виповнилося три роки, я влаштувала її в дитячий садок. Сама ж стала працювати продавцем овочів у одного приватного підприємця. І подала на розлучення з Стасом. Він не заперечував. Мабуть, йому теж набридло таке наше життя. Пішов до якоїсь жінки, можливо, вона вже була у нього до нашого розлучення.
Ми з донькою продовжуємо жити в тій же орендованій квартирі. До мами я не наважилася повернутися. Так вже і нікуди. Тітка мені повідомила, що у неї з’явився чоловік і вона нібито з ним щаслива.
– Нарешті! – сказала тітка. – Нехай хоч зараз нормально поживе. То твій батько її кинув, то ти її засмутила.
Мені шкода, що все так вийшло. Шкодую, що колись не послухала розумної поради мами. Дивлюся на свою донечку і думаю: невже і у нас з нею колись ось такі відносини, як у нас з мамою, будуть?
Фото ілюстративне – ispovedi.
