Моя сваха не зовсім добре повелася, обділивши свого сина, тобто мого зятя, спадщиною. Ми родом з одного села, я знаю Романа практично з дитинства. То ж коли він зробив пропозицію моїй доньці, я дуже зраділа, бо хлопець він добрий, роботящий.
Відразу після технікуму Роман почав їздити по заробітках. Бачила я, що гроші непогані привозив. Все мамі віддавав, а сваха моя ремонти вдома робила. Її молодша донька заміж вийшла і зятя додому привела, але той не вміє так копійку заробити, як Роман.
Коли моя Світлана вийшла заміж за Романа, я запропонувала їм жити у мене. Та й вибору особливого поки у них немає – до сватів не підуть, бо там вже донька з зятем, а на свою квартиру вони ще не заробили.
Я якось пішла до свахи в гості і кажу, що було б добре якусь частку Роману віддати, адже він багато своїх коштів вклав в їхній будинок, а тепер на всьому готовому сестра живе.
А сваха мені відповіла, що це їхня справа, і щоб я не втручалася. Якщо він і щось лишив, то лишив рідним людям, не чужим же.
Може воно і так, але в мене ситуація подібна була – старший син одружився і пішов жити до своєї дружини. Так ми з чоловіком синові дали 15 тисяч доларів, щоб він не пішов від нас з пустими руками, і щоб потім не мав претензій до будинку, який ми збиралися залишити дочці.
На мою думку, краще відразу дітей поділити майном, ніж потім робити їх ворогами. Так, ми віддали сину всі свої заощадження, але тепер можемо бути впевнені, що син на нас не в образі.
Роман теж не ображається на своїх батьків, каже, що для себе ще заробить. І я вірю, що в нього вийде, просто не можу зрозуміти своїх сватів – навіщо вони роблять різницю між дітьми.
А сваха мені каже, що це я не права. Це син має допомагати батькам, а не батьки сину. Я з нею в цьому плані не згодна, тут іде мова не про допомогу, а про рівноцінний поділ майна між дітьми.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
