Скажу вам так, що поки у нас грошей не було – були одні проблеми, а як гроші з’явилися, то відразу з’явилися і інші проблеми.
Я заробітчанка, вже 14 років на заробітках в Італії. Подалася я на чужину заради дітей.
У мене їх двоє, дві донечки. Ми колись жили дуже бідно, діти мої нічого доброго не бачили, то ж коли з’явилася можливість, я вирішила їм допомогти.
В селі у нас багато жінок поїхало на заробітки, стали дітям гроші висилати, відразу їхній добробут покращився – будинки стали рости, машини з’явилися.
Я теж захотіла дівчатам своїм підсобити, вони якраз заміж вийшли, і мали проблеми з житлом.
Жити в невістках було не зовсім зручно, то ж я пообіцяла їм, що допоможу з квартирами.
Купила я спочатку старшій однокімнатну квартиру, а потім і молодшій таку ж. Начебто, все добре.
Тоді я потрохи стала ремонтувати свій будинок, бо як я повернуся додому, треба ж десь жити.
А дочкам своїм я щомісяця висилаю гроші, коли скільки можу, то по 200 євро, а то і по 400, як який місяць виходить.
Спочатку вони дякували, бо ж сиділи в декреті, і ця моя допомога була дуже суттєвою.
Та згодом дочки так звикли до моїх переказів, що перестали працювати.
Та ще й стали сваритися, кому я в цьому місяці більше вислала.
Останній раз зайшлося на 200 євро. Я старшій вислала 400, бо вона попросила, сказала, що має непередбачувані витрати, а молодшій дала як завжди 200.
Що я тоді вислухала в свою адресу! Що я мама погана, бо роблю різницю між дітьми.
Це стало останньою краплею. Я для себе вирішила, що більше ніяких грошей дочкам висилати не буду.
Вони дорослі, мають чоловіків, то ж нехай самі крутяться.
Я їм допомогла, чим могла, а тепер буду всі гроші для себе складати.
Коли дочки це зрозуміли, дуже образилися на мене, бо тепер же треба йти на роботу, а вони не дуже хочуть.
Вже кілька місяців зі мною не розмовляють, все ще сподіваються, що я передумаю.
Але свого рішення я не зміню, буду тепер збирати собі гроші, може навіть вдасться квартиру купити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.