Ввечері в вікно Лесі хтось постукав, відчинила – на порозі стояла кума Анна, яка приїхала в село у відпустку, бо вона вже 15 років живе і працює в Італії. Леся радо впустила Анну, жінки до вечора засиділися за столом, згадуючи минуле.
В селі будинки росли, як гриби. За якихось 20 років село і не впізнати, один будинок кращий іншого, і всі великі, добротні. А все тому, що жінки в свій час кинулися на заробітки в Італію. У Анни був чоловік, з яким вони мали троє дітей, всі дівчата. Жили разом з бабусею Анни в її старій хаті. Роботи в селі не було, та й, чесно сказати, чоловік Анни не рвався особливо до заробітків.
Анна була однією з перших, хто кинув все і поїхав в світи шукати щастя. Адже у неї підростало троє дівчат, а на чоловіка було надії мало. Та й він навіть не мав нічого проти, коли почув, що його дружина хоче їхати. «Якщо вирішила – їдь, тримати тебе не буду», – це все, що Анна почула від чоловіка.
Тоді побігла Анна до своєї двоюрідної сестри Лесі, що була хресною мамою її старшої доньки, щоб порадитися, мовляв, що робити. Леся підтримала сестру, сказала навіть, що при можливості пригляне за дітьми Анни.
15 років змінили багато чого – доньки виросли і вийшли заміж, бабусі не стало, а чоловік через 3 роки, як Анна поїхала в Італію, попросив розлучення і пішов жити до іншої жінки. Після цього Анна вирішила, що повертатися в село їй поки нема для чого, тому важко працювала, аби щось заробити.
Жінки з села, хто був в Італії, присилали гроші додому чоловікам, а ті будували будинки, зводили навколо них гарні огорожі. Село ніби ожило. Анна спочатку збирала гроші, а коли старша донька вийшла заміж, то почала висилати їх додому, щоб донька з зятем господарювали. За кілька років звели такий гарний будинок на подвір’ї, що Анна не могла повірити, що хоч на старість вона поживе в хоромах.
Анна давно вирішила, що коли повернеться, то буде жити в селі з старшою донькою. А щоб двох менших не образити, Анна купила їм по однокімнатній квартирі. То ж дівчата, вийшовши заміж, відразу пішли жити в своє житло окремо. Були, правда, закиди, що мама старшій доньці допомагає більше, але Анна завжди відповідала, що той будинок вона будує і для себе також.
Старша донька з зятем завжди казали, що чекають маму, що вдячній їй дуже за все. Але справжнє своє відношення показала, коли Анна на свій день народження покликала додому гостей, не попередивши про це доньку. А коли сказала, щоб та їй допомогла накрити стіл, донька відповіла, що у неї інші плани. От тоді Анна і зрозуміла, що зайва у власному домі.
Вислухавши сестру, Леся не знала, що їй на це сказати. Давно відома істина: діти, які б вони добрі не були, завжди хочуть жити окремо. І скільки б ти їм не допомагала, а може виявитися і так, що будеш зайвою в їхньому житті.
Олеся Біла.
Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
