Матір’ю Одарка стала аж в 30 років. Вона була єдиною донькою в багато батька, і по всій окрузі для неї не знаходилося гідного нареченого.
Вона вже й надію втратила, що тато хоч когось визнає достойним її руки, але ось до неї посватався Микола, хлопець з сусіднього села, теж з непоганої родини, то ж батько нарешті дав добро.
Одарка відразу двох діточок народила: хлопчика і через рік дівчинку. Дуже вже поспішала наздогнати своїх подруг, діти яких вже в школу ходили.
Жила Одарка з Миколою доволі заможним життям, нічого їм не бракувало, тому своїм дітям вони намагалися все найкраще дати.
Коли діти виросли, вони з Миколою їх в місто, в інститут відправили вчитися. Син дуже хотів лікарем стати, а на той час треба було мати великі гроші, щоб в медичний поступити. Та за грошима діло не стояло, Одарка з Миколою зробили все від них залежне, аби їхній Андрійко на лікаря вивчився.
Оленку, доньку, вони теж переконували, щоб та в медичний йшла, але вона захотіла в педагогіку.
Вивчилися діти, і обоє в село повернулися, та не одні, а з своїми другими половинками, яких вони зустріли в місті.
Якщо наречений доньки сподобався Одарці, то невістка, яку привів Андрій, відразу їй до душі не припала, а все тому, що бідна!
Микола намагався опам’ятати дружину, нагадав їй, як її батьки ледь не зіпсували їй життя, бо не могли їй скласти ціни.
Та Одарка стояла на своєму – бідної невістки їй не треба!
Андрій не став слухати маму, він забрав Надю, і вони вдвох зняли квартиру в місті, і стали жити.
Тим часом, Оленка вийшла заміж за свого багатого нареченого. Одарка зробила доньці величезне весілля, бо ж треба було перед людьми в селі похизуватися. То син так її підставив, що нема чим перед людьми хвалитися, а донька – зовсім інша справа, потішила своїм вибором матір.
Одарка запрошувала доньку, щоб та з зятем в їхньому будинку оселилася, але Оленка теж захотіла в місто, і заявила, що батьки мають їй квартиру купити.
Микола витягнув зі сховку гроші, і придбав для доньки квартиру, в яку Оленка з чоловіком відразу поселилися.
Стала сумувати Одарка у своїй величезній хаті. Дивиться у вікно, а на вулиці сусідські діти бігають, прикро їй стало, і вона сама запропонувала Андрію, щоб той збирав дружину і дітей, і переїжджали до неї.
Андрій вагався, але заради дітей, яким точно буде краще в просторому будинку і на свіжому повітрі, він погодився.
Перший час невістка так дратувала Одарку, що лише від одного її вигляду, її трясло.
Але з часом вона стала придивлятися до Надії, і поступово звикати до неї.
Одарка про себе відмітила, що не все так погано, адже невістка виявилася дуже хорошою господинею.
З появою Наді Одарці вже не доводилося прибирати чи готувати, бо всі ці справи перебрала на себе невістка.
Але по-справжньому оцінила невістку Одарка тоді, коли захворіла і в лікарню потрапила. Рідна донька тоді до неї навіть не прийшла, бо часу не мала, а невістка не відходила від її ліжка.
Тоді і зрозуміла Одарка, що гроші не завжди мають значення, бо є речі, які ти за них не купиш, це – людяність, доброта, любов…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.