Мій брат одружений вже 4 роки, невістку звати Алла. Ми з ними часто зустрічаємося на сімейних святах, вона нашим дітям подарунки дарує, намагається бути милою, але у мене чомусь зовсім немає бажання з нею спілкуватися.
Аллі, як і моєму братові, 30 років, мають дитину, півтора року. Зараз невістка в декреті, але до народження дитини у неї була гарна робота, вона вже навіть кар’єру зробила. Бабуся залишила братові квартиру, так що з житлом теж проблем нема.
Але Алла постійно знаходить причину, щоб поскаржитися, дуже любить нити, що в неї все не так. От все в неї погано, у гості прийде, будь-яке питання, будь-яка тема в неї зводиться до того, щоб вивалити на мене купу своїх уявних проблем і неіснуючих нездужань.
Про кожну свою проблему розповідає довго, до найменших подробиць. І мені, і мамі просто не сила слухати все це ниття.
– Як з нею Руслан справляється, – дивується мама, – суцільний ж негатив! А з іншого боку, коли одружився, значить, його все влаштувало. Але я з нею довго не можу.
При цьому брат на мене і на маму ображається, на його думку, сестра могла б виявляти до його дружини більше уваги та співчуття.
– Аллі важко, – каже мені Руслан, – у неї тут нікого немає, а ти її навіть слухати не стала.
А я не стала, це правда, Алла зранку зателефонувала, запитати чи одужали мої дівчатка. Не встигла я сказати жодного слова, як на мене полилася потоком розповідь про те, що в неї і де схопилося. Справа була вранці, я на роботу бігла, слухати нема коли, тим більше, що й слухати нічого. Я й сказала, що не можу говорити. Просто що не можу! Ну дістала ж справді вона скаржиться, а з мене сили йдуть!
Тепер брат вирішив, що ми маємо разом зустрічати Новий рік. Святкувати вони планують в мене, каже, що принесуть з собою харчі, посидимо по родинному. А я не хочу, і з кількох причин. По-перше – чому у мене, адже у них теж є своя квартира. А по-друге, я не хочу слухати всю Новорічну ніч ниття невістки, як їй важко.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
