Я завжди мріяла про гарне весілля. Але на жаль охочих не було. Не можна було сказати, що я сильно відрізнялася від інших або мала серйозні проблеми зі здоров’ям, але то що у мене було – не додавалo мені популярності.
У мене була кyльгавість, косоокість і я заїкалися. Ви взагалі бачили, щоб жінки заїкалися? А яка ймовірність, що всі ці три проблемu зійдуться в одній людині? Ось таким “щасливчиком” виявилася я.
Шкільні роки згадую з жaхом. Друзів у мене не було, доводилося терпіти постійні насмішки. Ходила я в саму звичайну школу. Але закінчила її добре, і мама запропонувала мені вступити до інституту. Я категорично відмовилася. У мене була мета просто закритися вдома і нікуди не виходити.
Без роботи сидіти я не могла, тому почала думати, що ж мені цікаво з того, чим я можу займатися вдома. І подумала чому б мені не зайнятися дизайном. Навчалася я всьому по відео урокам, благо стільки їх у вільному доступі, що не потрібно навіть платити. Я вчилася обробляти фотографії, робити банера та інше, в чому є потреба у людини.
Складніше було знайти перші замовлення. Ніхто не хотів працювати з новим майстром, люди віддавали перевагу тим, у кого вже є відгуки. Тоді я почала робити безкоштовно – просто за відгук. Збирала свої роботи в купку, демонструвала потенційним замовникам.
Тільки після двох місяців безкоштовної роботи, я змогла отримати своє перше грошове замовлення. Того вечора замовила на радощах піцу, яка коштувала більше, ніж мені заплатили за виконану роботу. А далі замовлення потекли рікою.
Через те, що у мене не було особистого життя, хобі та я не виходила з дому – у мене було багато часу на роботу. Замовники знали, що робила я все швидко і якісно, могла по 20 годин просидіти за роботою, щоб зробити максимально швидко, якщо потрібно. Ну і платили за це відповідно.
Тепер я сама оплачувала всі рахунки, продукти, балувала маму. При цьому ще й виходило відкладати. Тільки на що відкладаю – я сама не знала.
Так минуло 4 роки. Коли грошей було достатньо, то я запропонувала матері продати нашу квартиру і купити хороший будинок. Квартира наша коштувала пристойних грошей, та й заощаджень за 4 роки безперервної роботи я зібрала достатньо. Мама погодилася, а я дуже зраділа.
Я якщо чесно вже втомилася сидіти вдома, а тут мені попалося оголошення про продаж будинку з великою ділянкою. Представляла, як буду гуляти по ньому, гойдатися в гамаку і ніхто на мене не буде витріщатися. Поїхали на перегляд будинку. Виявилося, що цей будинок показували ще одному покупцеві. Переді мною стояв чоловік років 35, судячи з його вигляду будинок йому явно сподобався. Коли ми сказали, що купуємо будинок, то виявилося, що той чоловік перший вирішив його купити. Я засмутилася, а він сказав мені: “Я можу поступитися вам його за побачення.”
Я порахувала це глузуванням. Ми з мамою мовчки пішли. На наступний день кур’єр мені приніс квіти. Так почалися залицяння того чоловіка – Дмитра. Я досить довго не вірила в реальність того, що відбувається. Але ми вже 2 роки одружені і чекаємо дитину. Мій чоловік показав мені, що потрібно себе любити. Ми соромимося чужих людей, але ж вони про нас через пару хвилин забудуть. Чи варто ховатися, обмежувати себе в житті заради людей, яким до нас немає діла. Будинок той ми все-таки купили)
