Сім років тому я вийшла заміж і переїхала в квартиру своїх бабусі і дідуся. Жили вони в двокімнатній квартирі, одну кімнату вони виділили нам з чоловіком.
Перший рік я платила їм, як квартирант, потім почала оплачувати тільки комунальні платежі. Варто зауважити, що бабуся мене з дитинства не любила і не приховувала цього. Але з часом все налагодилося, у нас стали дуже хороші і теплі відносини. Я допомагала їм чим могла.
Через кілька років спільного життя бабуся почала говорити, що квартиру в спадок залишить мамі або мені. У моєї мами троє дітей, але є ще її рідний брат, у якого дітей немає і, мабуть, ніколи не буде. Колись мама дуже допомогла цьому своєму братові грошима, і він непогано влаштувався в житті завдяки цьому.
Я потихеньку почала робити ремонт в цій квартирі, вклала в неї чимало грошей, так як умови проживання там залишали бажати кращого. Все було чудово, я була хорошою онукою, мені говорили яка я молодець, що зробила такий хороший ремонт, і що я це роблю для себе, так як мені тут жити.
Рік тому не стало дідуся. Спочатку з квартирою все йшло добре, був договір, що мама і її брат відмовляються від спадщини на користь бабусі, що і зробила моя мама, а ось її брат – ні. Більш того, він почав налаштовувати бабусю проти мене і мами. Він поливає мене брудом, бабуся всьому цьому вірить і тепер звинувачує мене в тому, що я не повинна була робити тут ремонт (і так, мовляв, все було непогано), і з якою метою я це зламала і переробила.
Я тут прописана (прописалася, щоб стати на чергу в садок за місцем проживання), тепер мене і в цьому звинувачують. Довели до того, що я сказала, що сама випишусь, бо просто вже не сила це терпіти.
У підсумку ми домовилися до того, що мамин брат виплатить мені суму за половину квартири. Тепер чекаємо, коли він назбирає ці гроші, щоб купити мені хоч якусь квартиру, хоча я сумніваюся, що з цього щось вийде. А свою частку він не погоджується віддавати, тому власницею бабусиної квартири я теж не стану.
Поки що йти мені нікуди. Я розлучилася з чоловіком, сиджу в декреті з маленькою дитиною. Користуючись моїм безвихідним становищем, моє життя тут роблять, як в пеклі. Я терпіти не можу цю квартиру, як і не можу терпіти цих, так би мовити родичів. Знаю, що не можна так говорити, але нічого не можу з цим вдіяти.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
