Вчора невістка знову привезла мені своїх дітей. Не подумайте, я дуже люблю онуків, але вважаю, що невістка переходить уже усі межі. Вона вважає, що я маю забезпечувати їх усіх. Два роки тому не стало мого сина. Після цього всі зобов’язання по забезпеченню і вихованню дітей невістка переклала на мене. Я, звичайно, допоможу, чим зможу, але невістка вичавлює з мене всі соки. Я дуже втомилася від цього.
Треба сказати, що відносини у нас з нею не склалися з самого початку. Я вважала, що у двадцять років моєму єдиному синові ще рано одружуватися, але Зоя, моя теперішня невістка, ошелешила всіх нас, що чекає дитину. То ж ми зіграли весілля, зробили, щоб було все, як у людей.
Жили вони добре. Молода сім’я оселилася окремо, ми з чоловіком подарували їм квартиру. До слова, ми з чоловіком забезпечені люди і могли собі це дозволити. Після закінчення декретної відпустки, дружина мого сина знову потішила нас новиною, що незабаром у нас з’явиться ще один внук. Я це веду до того, що невістка і дня не пропрацювала, тому що її забезпечував мій син. І ось коли його не стало, вона вирішила, що цей обов’язок перекладається на нас із чоловіком.
Перший час ми допомагали їй без питань. Я прекрасно розумію, вона залишилася одна без засобів до існування і на руках два хлопчика. Але діти пішли в садок, і я очікувала, що невістка влаштується на роботу. Тим більше, що я їй пропонувала кілька варіантів. Але вона вперто продовжує сидіти вдома прикриваючись частими хворобами синів. Тим часом, я регулярно чула від неї скарги як їй складно без чоловіка, що дітям треба купити курточку, черевики, штани, шорти, футболку, кепку… І так до нескінченності. Звичайно, я люблю своїх онуків і давала гроші. До слова за харчування в саду теж плачу я, не вона.
Пройшов час і нічого не змінилося. Відмовки і скарги ті ж. Тільки потім ми з чоловіком стали робити інакше. Я просто брала онуків, йшла в магазин і купувала їм все необхідне. Навіть комунальні послуги оплачували теж ми, Зоя просто приносила нам квитанції.
Тепер мене турбує інше питання. Невістка майже на кожні вихідні привозить до нас онуків з ночівлею. Зоя пояснює це тим, що хлопчикам не вистачає чоловічого спілкування і дідусь тут помічник номер один. Онуки у нас, а де знаходиться вона всі вихідні – для мене загадка. Цілком можливо, що невістка зустріла іншого чоловіка, і не говорить, тому що знає, що тоді ми перестанемо їй допомагати. Не онукам, а саме їй.
Я не знаю, що мені з цим робити. Моя невістка ледащо. Вона добре влаштувалася і не планує нічого в своєму житті міняти. Я вважаю, що настав час поговорити з нею серйозно, але я боюся, що вона просто позбавить нас спілкування з дітьми. Але і тягнути її все життя я теж не маю наміру, то як правильно поступити в цій ситуації…
Фото ілюстративне – pikabu.
