Рік тому Зоя, сестра мого чоловіка, позичила у нас 100 тисяч гривень. Вони з чоловіком почали ремонт, а щоб його закінчити, грошей не вистачило. Зовиця відразу прийшла до нас.
Гроші у нас були і не допомогти ми не могли, хоча я не була в захваті від цієї ідеї. Зоя обіцяла все віддати за три місяці, але пройшов вже рік, а своїх грошей ми не отримали назад. Зоя згадувати про борг або хоча б віддавати його частинами не збирається, вважає, що рідний брат повинен прощати їй борги.
Чоловік дещо спантеличений, бо такого він від сестри не очікував. Ці фінанси нам і самим потрібні. Ми давно хотіли поміняти кухню, зробити ремонт. А ці гроші ми збирали, щоб мати на всяк випадок. А тепер у нас їх немає.
Спочатку до нас приходила чоловіка мама, готувала грунт, розповідала, що Зої ніде взяти грошей, потім сестра весь час скаржилася, що бракує потрібної суми, а у нас вона є. В результаті попросили гроші в борг зі словами, що найближчим часом розрахуються.
Але зараз ні про яке повернення немає і мови. Після того, як зовиця закінчила ремонт, вона взяла в кредит авто. На мої слова про борг зовиця ображається – виявляється вона може і не віддавати гроші рідному брату, одна сім’я ж. І натякає чоловікові, що недобре просити повертати гроші у своєї ж близької рідні.
Навіщо тоді було говорити, що ці гроші в борг і що вони повернуть його досить швидко. Зовиці скоро в декрет ,, вона прямо натякає чоловікові, що борг віддати не вийде поки вона не вийде на роботу після відходу за малюком – виходить, що грошей нам не бачити ще як мінімум 3 роки.
Свекруха на її боці – молодша дочка завжди була на першому місці і свекруха теж вважає, що мій чоловік міг би і пробачити борг рідній сестрі. Пояснює, що вона нас впустила в свою спадкову квартиру, так що тепер ми їй винні.
Але квартира, яку нам дала свекруха, однокімнатна, а на Зою вона відписала свою трикімнатну, в якій зараз живе. Тому мама остаточно вселила йому думку про те, що про борг треба забути, недобре питати з рідні і взагалі міг би ці гроші просто так віддати.
Але я з цим не згодна – у нас своя сім’я і витрати, росте дочка, ми могли б ці гроші краще витратити на неї. З якого дива ми повинні їх просто так віддавати зовиці, яка нас не запрошує в гості і спілкуватися з нами після отримання від нас великої суми особливо не прагне.
Через небажання повертати нам борг, Зоя з нами практично не бачиться і не спілкується. Якби мова йшла про невелику суму, я б мовчала. Але тут гроші не маленькі і збирали ми їх разом з чоловіком досить довго.
Тепер свекруха і її дочка ще й ображаються на нас і в гості не кличуть, ми раптом стали поганими, бо посміли пам’ятати про борги.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
